АНДРІЙ БОКОТЕЙ
1938
Майстер декоративно-ужиткового мистецтва. Керівник Західного регіонального науково-мистецького центру Національної академії мистецтв України, дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2000). Народний художник України. Професор. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2000). Засновник і голова оргкомітету десяти Міжнародних симпозіумів гутного скла у Львові (1989—2016).
Закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (1965; викладачами були Роман Сельський, Карло Звіринський), де відтоді й працював (нині Львівська Академія мистецтв): викладачем кафедри художньої кераміки, від 1990 року — завідуючим кафедрою художнього скла, професором, проректором (1996—2000) і врешті ректором (2000—2015). Голова Львівської організації СХУ (1991—92). Працював над комплексним оформленням музично-драматичних театрів у Хмельницькому (1982—83), Житомирі (1984—85), Ужгороді (1984—87) та інших громадських споруд (люстри, бра, світильники, декоративні композиції тощо). Автор об’ємно-просторових композицій «Квітка України» на Виставці господарських досягнень у Загребі (1974) і для центрального залу Львівського автовокзалу (1980).
Андрій Бокотей розробив нові технології художньої обробки скла й тому для його робіт було запропоновано нове поняття — «станкове образотворче скло». Став першим в Україні представником всесвітнього руху «студійного скла». У композиціях простежуються багатозначні образно-смислові зв’язки: скло — стихія; скло — матеріал; космос — стихія і матеріал. На основі кулі, краплі, циліндра, куба, наповнених пластичним життям, кольором і світлом, побудовані композиції: «Генрі Муру присвячується» (1973), «Чумацький шлях» (1978), «Всесвіт» (1978—80), «Липи» (1979—81), «Всесвіт—2», «Народження матерії» (обидві — 1980), «Карпатські мадонни» (1981), «Козак Мамай» (1983), «Проти течії» (1990), «Карета», «Тайна вечеря», «Розп’яття» (усі — 1991), об’ємно-просторові композиції із серії «Рівновага» (1994), «Декоративні пласти» (1995), «Вершники» (1996), серії пластів «Апокаліпсис» (1998), «Смерч» (1999). Автора хвилюють проблеми екології, виражені у серії пластів під назвами: «Карпати» (1980), «Захід», «Сакура», «Відображення» (усі — 1986) та ін. Бокотей постійно експериментує, створює декоративні пласти, своєрідний живопис у склі — абстрактні, асоціативно-умовні пейзажні композиції. Для нього характерні також оригінальні новаторські кроки у просторовій скульптурній пластиці.
Персональні виставки митця пройшли в Ленінграді (1983—84), Львові (1988, 1995), Льєжі (Бельгія, 1993), Утрехті (Нідерланди, 1996), Києві (2001). Роботи зберігаються у НМУНДМ, Національному музеї у Львові, Сумському художньому музеї, Художньому фонді України, музеї скла Ф. Ліндгарда (Данія), Національному художньому музеї України.