ДМИТРО ГОЛОВКО
1905–1978
Дмитро Головко
Дмитро Федорович Головко народився в Умані Черкаської області. Захоплення народним мистецтвом виникло у дитинстві. Навчався у гончарній майстерні та Уманській дворічній школі народного мистецтва імені Т. Шевченка (1920-1922). Потім навчався у Межигір’ї, де на подвір’ї відомої Межигірської фаянсової фабрики (1798 – 1874) з 1920 року діяла школа-майстерня, яка згодом переросла у Художньо-керамічний технікум, а з 1928 року стала Київським технологічним інститутом кераміки і скла. Саме тут Дмитро Федорович отримав спеціальність інженера-технолога. Це був період творчих пошуків та участі у перших виставках (1923). На жаль, роботи тих років майже не збереглися. У 1930-і роки Дмитро Головко переважно працював у промисловій кераміці, на будівництві (на відбудові Донбасу, в Кузбасі, на Азовсталі), на металургійних виробництвах. Як самобутній художник Дмитро Федорович заявив про себе на повну силу наприкінці 1940-х років. Зосередивши увагу на монументально-декоративних якостях народного гончарства, на скульптурних та емоційно-образних можливостях фігурних посудин, майстер невпинно та цілеспрямовано експериментував у техніко-технологічному напряму мистецтва кераміки. На кінець 1950-х років він створив ряд творів, без яких неможливо уявити українське декоративне мистецтво. Протягом 1960-70-х років майстер став загально визнаним авторитетом у галузі декоративного напрямку кераміки.
Упродовж всього життя Дмитро Головко відстоював позиції суто рукотворного способу виготовлення кераміки. Найдрібніші деталі декору він точив на гончарному крузі. Проте саме він на початку 1950-х років запропонував масове тиражування композиційно складних фігурних посудин способом лиття. Тиражовано понад 20 творів митця.
Найкраще зі створеного майстром зберігається в багатьох музеях, приватних збірках. Твори Головка з незмінним успіхом експонувались на виставках у Болгарії, Італії, Канаді, Данії, США, Норвегії, Німеччині, Польщі, Чехії, Єгипті, Фінляндії, Франції, Японії, на Кубі. На Міжнародній виставці сучасної кераміки у Празі (Чехія, 1962) та на Міжнародному конкурсі художньої кераміки в Фаенце (Італія, 1969) твори Дмитра Федоровича отримали золоті медалі.
Син майстра Михайло Дмитрович, онуки Валентин та Христина також стали художниками-гончарами.