МИХАЙЛО ГОРЛОВИЙ

1952

Михайло Горловий

Народився 19 жовтня 1952 року в селі Щербанівка на Київщині. У 1986-1992 роках навчався в Академії обра­зотворчого мистецтва та архітектури на фа­культеті скульптури. З 1977 року бере активну участь у всеу­країнських виставках. Член Національної спілки художників України. Член Національної спілки пись­менників України. Член Творчого об’єд­нання скульпторів і живописців “Світовид”. Дипломант тринадцяти міжнародних сим­позіумів “Скульптура в камені” в Лівані Україні та Росії. Автор пам’ятників в бронзі і граніті. Твори митця знаходяться в приватних та державних колекціях України, США, Кана­ди, Лівану, Сирії. Вірменії, Франції, Іспанії, Австрії, Марокко, Фінляндії, Німеччини, Австралії та ін.

Творчість Михайла Горлового – чи не поодинокий випадок генетичного зв’язку української скульптури не лише з пракультурою, коріння якої сягали ще до нашої ери, а й з авангардним рухом етнонаціональної скульптури XX ст., що її формували О. Архипенко, Г. Крук, С. Литвиненко, І. Кавалерідзе. З цього огляду скульптура Горлового виразно проявляє українську ментальність. Тому не дивно, що така властивість його творів упродовж останніх років перебуває в постійному прогресі, захоплює глядачів.

Михайло Горловий в творчому проце­сі мислить декількома способами, що пов’язується з властивостями та специфі­кою матеріалів – м’якої бронзи та твердого каменю.

Архаїка каменю найадекватніше втілює думку автора про довершеність пластики. Саме скульптура з каменю стала своєрід­ною візитівкою на усіх скульптурних ви­ставках та заходах. Упізнаваний він через “живу” кам’яну масу, крізь яку проступа­ють образи – образ і матеріал немовби самі себе формують, взаємодоповнюють.

У тематиці творів Михайла Горлового чітко виокремлюються кілька джерел інспірації: найяскравіші з-поміж яких трипільська, скитська культури. Конструкції пластики цих історичних періодів спонукає скуль­птора до поєднання стародавніх концеп­цій із сучасними формами. В одних робо­тах вищезгадані впливи виливаються у створення плинно-пружних силуетів, в інших – в символ, що стверджує, наголо­шує на наших правартостях. Поза тим, атор органічно відчуває текстуру матеріалу, досягає майстерності в технічній обробці скульптур. Його фігуративні роботи беруть початок від людського силуету, але вод­ночас ідуть далі від цієї усталеної форми. Таким чином, скульптор уникає передба­чуваності нашого сприйняття, спонукає до аналізу матеріалу, лінії форми, часу. Саме в кам’яній скульптурі мистець зводить фор­ми до її основної геометричної структури. Ці скульптури, напевно, помилково буде розглядати як кубістичні, оскільки такої структури мистець досягає максимальним спрощенням форми, котру диктує матері­ал. Так з каменю постає низка жіночих фі­гур – пишних, мавок, сопілка рок. Жіночий мотив – домінантний у творчості скульпто­ра. Його жіночі фігури свіжі, граційні. Одні образи мають заокруглені форми, однак не стають шаблоном. Іноді цей образ спрощу­ється до рівня символу, архетипу, як в три­пільській культурі та інших пракультурах.

Значна частина скульптур Михайла Гор­лового виконана в бронзі. У цьому досить складному для обробки матеріалі мистець досягає надзвичайно естетично філігран­ної форми. Цей матеріал, насамперед, не диктує композицію як камінь, та вимагає ретельного шліфування металлу – тоді фігура олюднюється, стає метаобразом. Бронзові фігури мистця елегантні, іноді до рафінованості. У бронзі Горловий експериментує з фор­мою: дозує співвідношення абстрактного та матеріального. Поряд з образами, що не потребують авторських коментарів, та ві­домих нам сюжетів в камені постають сим­волічні форми, що викликають асоціації, пов’язані з природою та людським досві­дом (“Зустріч”, “На прогулянці”).

У деяких скульптурах простежується дематеріалі­зація форми, перетворення її на символ. І в камені, і в бронзі мистець розділяє першопочаткову форму шляхом геометризації та фрагментації (“Трипільський хлопчик”, “Байкер”). Саме зміна форм – це одна з ін­дивідуальних особливостей творчості Ми­хайла Горлового. Саме вона надаєтворчості динамізму, стирає ознаки стереотипного виробництва, що свого часу заперечував Олександр Архипенко.

Книги про Михайла Горлового:

• Михайло Горловий. Мистецький альбом. Київ, Дорадо-Друк, 2012.