НІНА ЛЕВИТСЬКА
1902–1974
Ніна Левитська
Українська скульпторка. У 1914—18-у роках перебувала з родиною у Києві. Закінчила гімназію у Луцьку (1921). Учителювала у сільській школі. Через загрозу арешту за розповсюдження підпільних протипольських листівок вимушено втекла до Чехо-Словаччини. Від 1923 року жила у Празі, де студіювала в Українській студії пластичного мистецтва (1925—29; викладач К. Стаховський), вивчала музику в Педагогічному інституті, філософію у Карловому університеті (1928, написала дисертацію «Етика українського філософа Григорія Сковороди», до захисту не подала), навчалася у Мистецько-промисловій школі (1944; викладач К. Дворжак).
У 1944 році з руки та обличчя Олександра Олеся зняла посмертні відбитки (зберігаються у Музеї української культури у м. Свидник, Словаччина). У 1956—67-у роках працювала в українському відділі Слов’янської бібліотеки у Празі. Основна галузь творчості Ніни Левитської — станкова скульптура. Учасниця художніх виставок від 1940-х років. Творчість мисткині характеризується ліричним реалізмом, часто у поєднанні з імпресіоністичною фактурою. У фігуративних композиціях відтворювала не стільки реальність, скільки символи; особливу увагу приділяла гармонійній цілісності та формальному вирішенню робіт. Створювала переважно портрети і композиції, використовуючи гіпс, теракоту, кераміку, пісковик, майоліку, порцеляну.