МИКОЛА ГЕ
1831–1894
Микола Ге
Живописець, громадський діяч. Життя і творчість митця пов’язані з Україною — від 1876 року проживав на Чернігівщині, багато викладав в українських художніх школах, допомагав талановитій молоді.
Народився в місті Воронеж у поміщицькій родині. Мати, Олена Яківна, померла, коли Миколі було лише три місяці. До 1840 виховувався в маєтку батька Миколи Йосиповича на Поділлі. У 1841 року навчався у київському пансіоні Гедуена, потім, до 1847-го, у Першій Київській гімназії, після чого навчався на математичному факультеті Київського університету, з 1848 року — у Петербурзькому університеті. У 1850 році перейшов до Академії мистецтв, а по її закінченні (1857) удосконалювався переважно в Італії.
1863 року в Санкт-Петербурзі удостоєний звання професора історичного живопису за картину “Тайна вечеря”, яку у 1864 році, сплативши 10 тисяч рублів сріблом, купив імператор Олександр II для Академії мистецтв. Перебуваючи від середини 1860-х років за кордоном, Ге написав “Похорон дитини у Подільській губернії”, “Вісники воскресіння”, “Христос у Гефсиманському саду” та інші картини. Є одним із засновників Товариства пересувних виставок (передвижників).
В петербурзькому помешканні Микола Ге щотижня влаштовував “четверги” — зібрання за участі М.Костомарова, К.Кавеліна, О.Пипіна, І.Тургенєва, М.Некрасова, М.Салтикова-Щедріна. У 1876 році оселився на Чернігівщині. Разом із дружиною Ганною — сестрою скульптора Пармена Забелли (Забіли) — займався сільським господарством. Мав 350 десятин власної землі й до 1886 управляв маєтком Івана Білозерського (небожа В.Забіли).
У живописі плідно працював над композиціями на місцевому матеріалі, портретами, зокрема сусідів-поміщиків М.Терещенка, Марії Скоропадської з синами Михайлом і Павлом. Створив картини “Дівчина-українка”, “Старий селянин”, “Хлопчик-українець”, пейзажі “Місячна ніч (хутір)”, “Ставок на хуторі”, “Світанок (хутір)”, “Сутінки. Україна” тощо. Оригінально висвітлював євангельські теми: “Милосердя” (1880), “Христос і Никодим” (1886), “Вихід Христа з учнями з Тайної Вечері до Гефсиманського саду” (1889), “Що є істина?” (1890), “Сумління” (1891), “Суд синедріону” (1892), “Голгофа” (1892), “Розп’яття” (1892 і 1894).
Поділяв світоглядні ідеї Л.Толстого, листувався з ним, гостював у нього в Москві та в маєтку Ясна Поляна, приймав у себе вдома, змалював його в робочому строї за письмовим столом, виліпив гіпсовий бюст. Удався до опрощення, одягався по-селянськи. Склав програму викладів малювання для середніх навчальних закладів (разом з художником І.Крамським). Вів студії та бесіди у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка (1886), Одеській рисувальній школі (1887). Матеріально допомагав голодуючим, нужденній учнівській молоді, потерпілим митцям. Ініціював продаж картин для збору коштів на пам’ятник Миколі Гоголю в Ніжині у 1881 році.
Книги про Миколу Ге:
- В. Порудоминский. Николай Ге. Москва, Искусство, 1970.
- Н. Ю. Зограф. Николай Ге. Альбом. Москва, Изобразительное искусство, 1974.
- Произведения Н. Н. Ге в Киевском музее русского искусства. Киев, 1975.
- П. Говдя, О. Коваленко. Передвижники і Україна. Київ, Мистецтво, 1978.
- А. Н. Коваленко. Передвижники и Украина. Киев, Наукова думка, 1979.