ОЛЕНА ПОБОЖІЙ
1960
Олена Побожій
Олена Іванівна Побожій народилася 5 квітня 1960-о року в м. Світловодську, що на Кіровоградщині. Початкову мистецьку освіту здобула в Миколаївській дитячій художній школі, де навчалася з 1975 по 1977 рік. Студентка архітектурного факультету Київського державного художнього інституту з 1978 по 1985 рік.
Основний вид образотворчого мистецтва для Олени Побожій — це акварель. Саме з неї і почалося захоплення чарівним світом мистецтва. По-справжньому почала опановувати цю техніку в інституті. Майже відразу визначився і улюблений жанр — натюрморт. Саме в натюрморті, на думку художниці, в найбільшій мірі розкриваються можливості такої “неслухняної” техніки, як акварель. Сюжетні конструкції її робіт нескладні. Здебільшогоце звичайні речі в звичайних для них співставленнях. Але поруч з цим на всіх натюрмортах відчувається печатка людської діяльності. Художниця – не прибічник екзотичних натюрмортів. Головні діючі особи композицій — квіти, яблука, листя, глечики, книги… В роботах акварельні фарби своїм мерехтінням створюють мінливий стан речей, фіксують їх кольорові співвідношення. Але в той же час в композиціях предметний світ не втрачає своєї матеріальності і краси.
Акварелі Олени Побожій носять камерний характер, вони пронизані світлом і прозорістю. Широкі образні узагальнення не характерні для її робіт. Технікою вони скоріше наближаються до живопису. В своїй творчості вона орієнтується на сучасних майстрів акварелі та живопису.
У пейзажах, які складають певну групу творів, наявна тенденція до ліричних мотивів. В них превалює м’який та поетичний живопис. Куточки Києва: “Вулиця на Подолі”, кримські краєвиди: “На березі в Планерському”, колоритні місця Кавказу: “Озеро Рица”, — свідчать про те, як акварель чуйно реагує не тільки на географічну розташованість цих місць, але і на духовний їх світ.
Захоплюється Олена Побожій і ліногравюрою. Роботи в цій техніці розпадаються на дві групи: станкові листи і екслібриси. Лінолеум ріже в більшості випадків без ретельно підготовлених рисунків. Тому велику роль відіграють у композиціях випадковості, лінія переривчата, плями створюють декоративну гру чорного і білого. Через це на графічних листах природа оживає, набуває руху.
Окрему групу становлять екслібриси. Саме в них виявилося тяжіння Олени Побожій до монументалізації форми. Екслібрис, на її думку, — перш за все “знак”, “ієрогліф”. В ньому повинно відбиватися в узагальнюючій формі уподобання власника книжкового знаку.