ЄВГЕН ПРОКОПОВ

1950

Євген Прокопов і Світлана Харламова

Український скульптор, який останні роки також активно працює у США.

Син живописця Йосипа Прокопова. Навчався у майстерні Василя Бородая в Київському художньому інституті, який закінчив у 1975 році, а також в аспірантурі Академії мистецтв СРСР, яку завершив у 1980 році. Працює в галузі монументальної та станкової скульптури. У роботах використовує бронзу, поліровану сталь, алюміній, камінь, скло, композитні матеріали.

Прокопов був першим в Україні, хто почав застосовувати дзеркально поліровану сталь (1995), а в рельєфах — експериментував із випадковими ефектами гальванічно оброблених мідних пластин (1988). У своїй творчості митець порушує глибокі філософські теми, часто звертаючись до біблійних сюжетів. Особливе місце в його релігійних творах займає образ Христа та символ Розп’яття, які він трактує у свій новаторський спосіб — Христос Прокопова ніколи не торкається вертикалі хреста. Цей образ проходить крізь усю його творчість: упродовж різних років митець створив близько двадцяти варіацій на цю тему.

Творам скульптора притаманні максимальне використання властивостей матеріалу, акцент на фактурах поверхні, цікаві, часом унікальні експерименти з патиною, прийом просторової паузи тощо. Скульптури наче формуються з численних фрагментів, кожен з яких має художню самодостатність: умовно збільшений у масштабі, він здатен «витримати» окреме споглядання — що вважається своєрідним критерієм справжньої мистецької цінності.

В Україні Євген Прокопов створив низку знакових монументальних творів, що стали важливими орієнтирами в міському середовищі та культурному ландшафті.
У 1978 році на фасаді Центрального будинку художника в Києві було встановлено його алегоричну фігуру Музи архітектури.
У 1988 році, напередодні 175-річчя з дня народження Тараса Шевченка, він створив монументальну скульптурну композицію «Прометей» для фасаду Національного музею Тараса Шевченка — символ жертовності та незламності національного духу. Сьогодні, в умовах руйнівної війни, фігура Шевченка, що парить у повітрі й вказує на знівечену землю, сприймається ще гостріше — як пророцтво, як попередження, як заклик до стійкості.
Того ж 1988 року — за десять років до відбудови собору — на відзначення 1000-ліття Хрещення Руси-України поблизу Трапезного храму варварськи зруйнованого комуністичним режимом Михайлівського Золотоверхого собору було встановлено скульптурну композицію «Пам’ять», яку Євген Прокопов присвятив знищеній святині. Через десятиліття, завдяки духовному впливу та громадянському авторитету видатного українського письменника Олеся Гончара, собор було відроджено. Відтоді відреставрований пам’ятник, який у народі отримав назву «Жертвам за віру», органічно увійшов у простір відновленого монастирського подвір’я.
У 1989 році поблизу корпусу фізичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка було встановлено композицію «Атланти» («Шлях пізнання»), присвячену студентам і викладачам університету. Алегорична композиція символізує важкий шлях пізнання істини.

Серед монументальних робіт за кордоном:
— бронзова скульптура «До перемоги» («Велосипедисти», 2008), створена Євгеном Прокоповим, встановлена на території корпорації Lite-On у місті Тайбей, Тайвань. Цей твір є авторською варіацією на тему однойменної композиції «Велосипедисти», виконаної у 1986 році у співавторстві з Миколою Олійником. Саме ця перша версія скульптури була продана на аукціоні Sotheby’s у 2004 році, після чого компанія Lite-On замовила її масштабне втілення для публічного простору;
— пам’ятник Першому Патріарху Української Греко-Католицької Церкви, кардиналу Йосифові Сліпому (2009), встановлений перед собором Святих Володимира й Ольги в Чикаго. Композиція була створена з нагоди 40‑річчя заснування парафії й стала знаковим вшануванням духовного подвижника, який уособлює незламність віри та національної гідності;
— меморіал Героям Небесної Сотні (2015), Блумінгдейл, штат Іллінойс, США — перший та єдиний професійно створений монумент, присвячений трагічним подіям Революції Гідності не лише в Америці, а й у світовому контексті.

Євген Прокопов бере участь у виставках з 1978 року.

Його персональні виставки проходили у багатьох художніх музеях, культурних інституціях і галереях Європи та США: у 1990 році — в Інформаційному центрі в Лейпцигу (Німеччина), у 1992 — у Центральній музичній бібліотеці в Оденсе (Данія), у 1993 — у Roman Shuper Gallery у Мюнхені (Німеччина), у 1994 — в Українському інституті сучасного мистецтва в Чикаго, у 1996 — в Українському інституті Америки в Нью-Йорку, у 1996 і 2001 — в Українському інституті сучасного мистецтва в Чикаго, у 1997 — у Hotel du Rhône в Женеві (Швейцарія), у 2004 — в Українському національному музеї Чикаго та в Посольстві України у Вашингтоні, у 1994 та 2007 році — в Національному художньому музеї України (Київ).

У 1996, 1997 і 1998 роках Євген Прокопов був учасником Осіннього Салону в Парижі — одного з найавторитетніших міжнародних оглядів сучасного мистецтва.

Твори митця зберігаються в колекціях провідних музеїв, зокрема:

— Національному художньому музеї України (Київ, Україна), — Музеї сучасного мистецтва (Київ, Україна), — Національному музеї «Київська картинна галерея» (Київ, Україна), — Меморіальному центрі Голокосту у місті Фармінгтон-Гіллз (США), — Музеї біблійного мистецтва в Далласі (США), — Українському національному музеї (Чикаго, США), — Українському інституті сучасного мистецтва (Чикаго, США), — Третьяковській галереї (Москва, РФ), — Chimei Museum (Тайнань, Тайвань), а також у приватних колекціях у США, Ізраїлі та країнах Європи.

Обкладинки видань про Євгена Прокопова:

Твори Євгена Прокопова: