МАНУЇЛ ШЕХТМАН

1900–1941

Мануїл Шехтман

Навчався у Київському художньому училищі (1913-1920), Українській державній академії мистецтв в майстерні монументального живопису Михайла Бойчука (1920-1927). З 1921-о року брав участь на республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставках. Був членом АРМУ. Брав участь у розписах Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані в Одесі (фрески “На панщині”, “Страхіття імперіалістичної війни” та “Свято врожаю” (остання в співавторстві з Кирилом Гвоздиком, Миколою Рокицьким та Олександром Мизіним (1928). Працював в театральній студії “Аманут” у Києві, завідував відділом мистецтва Всеукраїнського музею єврейської культури імені Менделя Мойхер-Сфорима в Одесі (1929 – 1932).

З 1934-о року жив у Москві, писав пейзажі в єврейських колгоспах Криму (1930-і); оформив спектакль “Гершеле Острополер” в Державному єврейському театрі (1939). Працював також як графік і скульптор. На початку Великої Вітчизняної війни добровольцем вступив до народного ополчення. Загинув під Москвою.

“Що таке картина?, – розмірковував Мануїл Шехтман. – Це сконцентрована, образна передача дійсності, котра впливає на наші емоції. Картина – це показ сприйняття життя в образах. Наука – доводить, аналізує, обгрунтовує те чи інше положення, факт. Мистецтво – синтезує, узагальнює”.