ГАННА ВІНТОНЯК
1941
Ганна Вінтоняк
Творчість Ганни Вінтоняк, художниці з Коломиї Івано-Франківської області, — непересічне художнє явище з погляду розвитку класичних традицій мистецтва гуцульських тканин та одягу. Успіх майстрині — це результат складного процесу формування творчої індивідуальності. Її шлях до мистецьких вершин позначений настирливими пошуками, копіткою щоденною працею.
Народилась Ганна Григорівна 1941 року в селі Космач Косівського району—-уславленому центрі народної творчості Гуцульщини. Змалку полюбилася їй казкова карпатська природа, поетичний фольклор, суворий, нелегкий побут горян. Дивовижний світ краси природи і краси людських помислів, колективний художній досвід села були своєрідною школою для Ганни Григорівни. З дитинства вона засвоїла від бабусі і мами мистецтво розпису писанок і ткання. Відчула велику втіху від того, що зуміла легко відтворити складну мову геометричного орнаменту, вишивати узори прославлених космацьких уставок, тонко прясти льон і вовну, швидко ткати орнаментальні “ільчасті” та “смерічкові” верети. Навчилася бачити, що і з чого можна зробити, відчула потребу завжди працювати гарно, мати в усьому легку руку.
Поступово майстриня виробила собі тонке відчуття специфіки різних матеріалів, оволоділа їх таємницями, навчилася передбачати результати своєї праці. Ганна Вінтоняк наділена інтуїцією розуміння матеріалів. Особливо це стосується ниток. Вона їх уважно готує, продумує, з чого їх випрясти і що з них виткати. Нитки в руках майстрині — це своєрідне джерело поезії. Це основа життя її творів. “Нитку треба знати, нитку треба любити, щоб вона, як золота струна, бриніла у витканих полотнах”,— говорить майстриня. Вона працює над нитками дуже старанно й довго. Пряде найчастіше з овечої вовни, часом з льону. Щоб випрясти нитку, сортує різні за якістю і кольором волокна — як з овечої вовни, так і з іншої пряжі.
Ганна Григорівна особливо багато працює над кольором ниток. То домагається винятково ефективного звучання природних кольорів, то їх відтінків, то фарбує нитки рослинними або ж хімічними барвниками. Майстриня здійснила чимало своєрідних дослідів, навчившись фарбувати нитки в барвниках з кори дерев і отримувати бажаний відтінок.
Матеріали для фарбування вона використовує такі: дубову й вільхову кору, цибулиння і горіхову шкаралущу, ромашку, галун, польові квітки зановіть тощо. Двадцять відтінків отримує від фарбування ниток в корені марени, вісім — у цибулевій шкаралущі. Залежно від протрав та часу фарбування нитки мають численні відтінки різних кольорів. Художниця знає секрети і закони фарбування ниток, сушіння їх.
Творчість Вінтоняк можна умовно розділити на два періоди: чернівецький і коломийський. У 1970-х роках вона успішно працювала майстром художньої вишивки у художньо-виробничій майстерні міста Чернівці. Брала участь в обласних, республіканських, всесоюзних виставках. Вишивала рушники виставочного характеру переважно на основі традицій народної вишивки Буковини. Під час поїздок по Чернівецькій області їй вдалося познайомитися з класичними тканинами — буковинськими намітками XVIII ст. Їхня краса полонила творчу уяву майстрині. Вони стали джерелом її дальшої науки, натхнення і захоплення й після переїзду до Коломиї, де Ганна Григорівна поряд з вишиванням все більше часу почала присвячувати тканню верет типу космацьких “ільчастих”, білого сукна, біло-сірих ліжників.
Багато енергії вкладала Ганна Вінтоняк у справу розвитку народних промислів Гуцульщини, зокрема в організацію виробничо-художніх майстерень Коломиї, часто виступає з лекціями, консультує молодих майстрів.