ОМЕЛЯН ЖЕЛЕЗНЯК
1909–1963
Омелян Железняк
Майстер художньої кераміки. Заслужений майстер народної творчості УРСР (1960).
Омелян Савелійович Желєзняк народився у селі Олешня – відомому гончарському осередку північно-західної Чернігівщини. На початку 1920-х років переїхав до Києва, де працював як кустар, виготовляючи на продаж різноманітний посуд.
З 1930 працював у Києві на цегельному заводі; від 1946 – у майстерні архітектурно-художньої кераміки Академії архітектури та будівництва УРСР, так званій Софійській гончарні. Робота Желєзняка полягала у втіленні в матеріалі задумів художників, які працювали в майстерні – Н. Федорової, Г. Шарай, О. Грузинської, З. Охрімович та інших. Він виготовляв декоративний посуд, архітектурні деталі, моделі керамічних порталів, облицювання фасадів, скульптуру малих форм, попільнички, шкатулки та інше.
У творчості відтворював побут, український фольклор, історію України, персонажів літературних творів. Створював баньки, макітри, барильця, куманці, попільнички; скульптурні ілюстрації до творів Т. Шевченка, М. Гоголя, байок І. Крилова, народних казок та пісень; коників, баранців, оленяток, козликів, птахів, фантастичних звірів. Декоративний посуд Железняка відзначається стилістичною цілісністю, чіткістю конструкції.
Вироби експонувалися на Міжнародних художніх виставках у Парижі (1957), Софії (1958), Нью-Йорку (1959), Будапешті (1965), Монреалі (1968). Окремі роботи зберігаються у Міжнародному музеї кераміки (Женева), МУНДМ, Російському етнографічному музеї (Санкт-Петербург), Музей українського мистецтва у Монреалі тощо.