Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Софія Яблонська - мандрівниця, письменниця, кінодокументалістка; єдина українка, яка у 1930-х роках об`їздила усю Азію та інші екзотичні країни. Ця книга вперше презентує Яблонську як талановитого фотографа.
Придбати зараз

ТАРАС ШЕВЧЕНКО

1814–1861

Тарас Шевченко

Тарас Шевченко

Зовсім маленьким хлопчиком, крейдою чи вуглем, де тільки можна, виводив Тарас Григорович свої малюнки. З самого дитинства він виявляв непереможне бажання до малювання, яке врешті і привело його до Петербурзької академії мистецтва, де він став одним з найулюбленіших учнів Карла Брюллова, набув титул “вільного художника”, а згодом і академіка.

Малярство було справжнім покликанням Шевченка, яке не зміг придушити навіть видатний поетичний талант. Одні вважають, що великий український пророк народився маляром, а літературна слава згубила його; інші, навпаки, твердять, що в малярстві він був лише фотографом середовища, та що твори його пензля чи олівця цікаві тільки тому, що він великий поет. Одні докоряють йому за те, що малюнки його не відповідають поетичним ідеалам; інші, навпаки, бачать в цьому позитивний бік, запевняючи, що поетичні ідеали його шкодили малярській творчості.

Під час заслання 1847-1857-х років найбільшою мукою для Тараса Шевченка була заборона малювати. “Мені заборонили ще й малювати, відняли найблагороднішу частину життя мого, – писав він у щоденнику. – Дивитися і не сміти малювати – це така мука, яку зрозуміє тільки сущий художник”. Щоправда, попри нагляд та фізичне виснаження, Тарас Григорович провадив малярську діяльність і лише під час Каратауської експедиції влітку 1851-о року виконав близько ста малюнків аквареллю й олівцем. А, знайшовши коло форту добру глину й алебастр, Шевченко почав вправи в скульптурі.

Загалом, до нашого часу збереглося 835 творів в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві, а також у копіях, що їх виконали художники ще за життя Тараса Григоровича. Уявлення про його мистецьку спадщину доповнюють відомості про понад 270 досі не знайдених робіт. Живописні й графічні твори за часом виконання датуються 1830–1861 роками й територіально пов’язані з Росією, Україною і Казахстаном. За жанрами це портрети, композиції на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного письма на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а також у п’ятьох альбомах.  З усіх творів лише незначна частина має авторські підписи, написи і ще менша — авторські дати.

Тарас Шевченко протягом життя намалював кілька десятків чи навіть сотень автопортретів, окреме місце серед яких посідають автошаржі, що є в альбомах 1839—1843 та 1846—1850, на берегах деяких рукописів поета. Вони свідчать про те, що почуття гумору не покидало Кобзаря навіть в найважчі хвилини.

Графіті на стіні заводу "Більшовик" у Києві, 2014 рік

Графіті на стіні заводу “Більшовик” у Києві, 2014 рік

Книги про Тараса Шевченка – художника:

 

Українські художники

Всі художники
'
Share This