Радісне мистецтво. Текст Василя Касіяна про висунення Марії Примаченко на здобуття Шевченківської премії

Живопис Марії Примаченко — це свято в царстві краси, материнська мова нашої культури. Художниця несе в своїй творчості кращі народні традиції, розвиває їх, збагачуючи крилатою сучасністю. Її барви, життєрадісні, оптимістичні, передають зміст нашого життя, нашу дійсність.

Вже понад 30 років Марія Примаченко дарує людям щастя, красу своїм мистецтвом. Твори художниці експонуються на виставках у нас і за рубежем. Їх сонячний колорит, своєрідна національна форма, мальовничість, багата фантазія, оптимізм, народна мудрість — невичерпне джерело натхнення для митців. 

Цикл робіт «Людям на радість», який Примаченко створювала з 1960 року, — нове досягнення, нова віха в її творчому житті, краще в доробку митця. Цикл нараховує понад 100 творів. Важко говорити про якийсь один з них, бо кожен захоплює, кожен чарує. Для мене було щасливою подією в житті, коли я побачив ці роботи в хаті у Марії Оксентіївни в селі Болотня на Київщині, розмовляв з нею, спостерігав її в творчому процесі. Вона творить мудро. 

Перша шпальта газети «Вечірній Київ», 12 лютого 1966 року.

«Веселі квіти у мене тому, що людей люблю і все думаю, все прагну, щоб квіти мої були, як саме життя народу, щоб люди жили, як квіти, цвіли б на усій землі!», — говорить Марія Овксентіївна. 

І почуття художниці відтворені мовою сонячних, чарівних барв. Це почуття, внутрішній світ нашого сучасника. Зверніть увагу на її твори — кожен має свою кольорову характеристику, кожен неповторний. Це барви України, барви нашого життя. 

Я пригадую перші малюнки Марії Примаченко, що захопили мене вже в 1936 році, коли експонувалися на республіканській виставці народного мистецтва в Києві, а потім у Москві, Парижі. Вже тоді вони викликали надзвичайний інтерес у художньої громадськості. Але те, що створила художниця тепер, — нове, небачене в народному мистецтві. 

«Ведмеді захотіли меду», «Морські артисти», «Українські танцюристи», «Водяні лілеї», «Хатні маки», «Квіти-веселки», «Ой, за гаєм гаєм, гаєм зелененьким», — ці та багато інших творів з циклу вражають своєю живописною культурою. 

Яскравим свідченням високого шанування творчості Марії Примаченко є те, що, коли в газетах було опубліковано повідомлення Урядового республіканського комітету по преміях імені Т. Г. Шевченка про висунення кандидатур на здобуття премії імені Великого Кобзаря, всі учасники пленуму правління Спілки  художників України, який відбувався тоді в Києві, прийняли спеціальну  резолюцію, в якій одностайно рекомендували художницю. 

Вже минули часи, коли народне мистецтво вважалося безіменним. За роки Радянської влади воно здобуло загальне визнання. Це мистецтво сильне не лише своїм духом колективності, а й сузір’ям народних  талантів, справжніх  індивідуальностей. Марія Примаченко — неповторна творча  індивідуальність. Вона класик українського радянського народного мистецтва. На громадських засадах художниця створила школу народного живопису,  учні її виконують роботи, які експонуються на виставках. Серед вихованців і талановитий молодий митець, її син колгоспник Федір Примаченко. 

Твори таких видатних народних художників, як Марія Примаченко, що  передають радість нашої сучасності, є повною антитезою химерній мазанині абстракціоністів у капіталістичних країнах. Вони — наша зброя в боротьбі проти формалістичного штукарства і безкрилого натуралізму. Висока оцінка творчості Марії Примаченко за кордоном є визнанням великих успіхів мистецтва радянського народу. 

Кияни зможуть познайомитися з новими творами із циклу «Людям на радість» на виставці, що відкривається днями у Музеї Т. Г. Шевченка. Ця експозиція залишиться в пам’яті кожного, сповнить його радістю за розквіт українського народного мистецтва. Творчість Марії Примаченко є ствердженням того, що записано у величній програмі нашої партії про мистецтво, яке має бути джерелом радості і натхнення для мільйонів людей. 

Василь Касіян, з газети Вечірній Київ, 12 лютого 1966 року. 

Схожі записи

  • Чому Віктор Замирайло український художник?

    Живописець і графік Віктор Замирайло (1868—1939) народився у Черкасах, навчався у Києві, брав участь у реставрації фресок Кирилівської церкви та у розписах Володимирського собору.  В Україні Віктор Замирайло, на жаль, лишається маловідомим персонажем, тоді як в росії проводять його виставки і випускають каталоги. Прикро. Віктор Дмитрович народився у Черкасах. Батько його працював бухгалтером на цукровому…

  • Михайло Врубель і Київ

    Навесні 1884 року в мистецькому житті Києва сталася подія, значення якої оцінили не відразу. Сюди приїхав молодий  двадцятивосьмирічний Михайло Олександрович Врубель, студент Петербурзької Академії мистецтв. Відомий мистецтвознавець і археолог професор А. В. Прахов, який вивчав старожитності Києва і керував реставрацією Кирилівської церкви, звернувся до найавторитетнішого педагога Академії П. П. Чистякова з проханням порекомендувати йому учня,…

  • Театральні строї Анатоля Петрицького

    З ім’ям Анатоля Петрицького неподільно зв’язаний початок відродження українського образотворчого мистецтва, той рвучкий темпом процес, що після повалення царату почав широко розгортатися на всіх ділянках нашого культурного фронту. Цей процес із самого початку набрав глибоких форм. Він згуртував усі мистецькі сили, скерувавши енергію найрозмаїтіших мистецьких напрямків в одно річище — на відродження національного формами й…

  • Данило Щербаківський: сильвета українського мистецтвознавця

    Монографію Ірини Ходак «Людський заробіток. Данило Щербаківський: сильвета українського мистецтвознавця» присвячено знаному науковцю Данилові Щербаківському (1877–1927), якому судилося стати емблематичною постаттю українського мистецтвознавства й музейництва першої третини ХХ ст. На широкому джерельному матеріалі реконструйовано біографію вченого, продемонстровано нерозривний зв’язок його практичної (музейної, науково-організаційної, пам’яткоохоронної, педагогічної) і власне дослідницької діяльності; визначено основні напрями, теми та методи…

  • Семен Каплан: живопис та графіка

    Місто зі смарагдовими пагорбами і золотими маківками давньоруських пам’яток архітектури, що розкинулось на березі величного плеса Дніпра, увійшло в життя Семена Каплана з дитинства, коли у 1937-у році сім’я майбутнього художника переїхала до Києва з Баку. Саме тут у хлопчика визріла мрія, що згодом переросла в мету – стати професійним художником. Та перший самостійний малюнок…

  • Твори Вільгельма Котарбінського в музеях Києва

    Унікальна виставка одного з найвизначніших художників академічної школи кінця XIX – початку XX cтоліття Вільгельма Олександровича Котарбінського (1849-1921), організована Київським національним музеєм російського мистецтва, ознаменувала повернення до українського глядача творчого доробку цього майстра. Пам’ятки живопису та графіки з фондів Київського національного музею російського мистецтва, Сумського обласного художнього музею ім. Н.Онацького, Музею історії міста Києва та…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *