25.

Людина яка досягла досконалості одночасно йде у спокій тобто абсолют, звільняється від пізнань, знань і різних доказів, і не може сховатися від Бога, бо Бога зробила абсолютом, вільним від будь-якої дії.
Бог — спокій, спокій — досконалість, досягнуто усе, закінчена побудова світів, встановлено у вічності рух. Рушить його творча думка, сам же він звільнився від божевілля, бо більше не творить, і всесвіт як мозок божевільний рухається у вихорі обертання не відповідаючи собі куди, навіщо. Отже, всесвіт божевілля звільненого Бога що ховався у спокої. Теж людина що досягла досконалості звільниться від свого божевілля, стане Богом. Але людина не виносить спокою, вічний спокій її лякає, бо він означає небуття, і коли наближається вічний спокій, наближається до Бога, вона підіймається з усіма своїми силами свого божевілля і кричить “ні я хочу бути” інакше кажучи “Я не хочу бути Богом”!

Казимир Малевич. Архітектон “Гота”. Середина 1920-х років.

Схожі записи

  • 21.

    Однаково високо Бог досконалості Релігійного та Громадянського технікумів. Також безкінечна досконалість духовної душі людини як і виробництво фабрик і заводів. Однаково віддалена лінія небокраю матеріальної досконалості як благо, так далеко і духовне благо рухаючись до нього небокраю, рухаються через різний запал. Духовний рух веде людей через шлях знищення у собі свого “я” як розуму чи…

  • 24.

    Зусилля людини у праці — існує тому, що через працю вона збирається вирішити практичне питання. Але будучи не в силах завершити питання, в єдиній речі досягнути межу, вимушена працювати, досягати її далі, так проходять століття і питання залишається незадовільним. Чи може наступити момент, коли людина задовольниться світлом? Спочатку винахід скіпи було звісно великим досягненням, але…

  • 16.

    Отже Бог задумав побудувати світ, аби звільнитися нарешті від нього, стати вільним, прийняти на себе повне ніщо чи вічний спокій не як велика істота, що мислить, бо ні про що більше мислити — усе досконале. Тим же хотів обдарувати і людину на землі. Людина ж не витримала системи та переступила її, вийшла з її плану,…

  • 20.

    Прагнення людини до єдності — неясне прагнення до того, що передбачається бачити у єдності все керування у Бозі, ця єдність у Трійці, як керуюче всесвітом, у людині, як керування своїм вселюдським життям. Але людське життя розділилося на два поняття чи пізнання життя. Одне пізнання бачить життя у дусі, як пізнання і служіння Богу; і побудувало…

  • 13.

    Людина перебуваючи у ядрі всесвітнього збудження відчуває себе перед таємницею досконалостей, лякаючись мороку таємниці, вона поспішає їх пізнати, пізнати ж вона може через вдосконалення (судження спільножиття), бо тільки творячи найдосконаліше знаряддя, пізнає чи руйнує таємницю, так свідчить логіка спільножиття. Так усе явне в природі міццю своєї досконалості каже їй, що всесвіт як досконалість — Бог….

  • 23.

    Я фабрика у волі Бога бачу один забобон, тільки моя воля у всьому і в мені сенс усіх досконалостей “я влаштую царство небесне на землі, і не на небі і тому я є Бог” (знову Бог “небесне царство” на землі). Я в руках тримаю світ моторів земних і повітряних, я кидаю їх у простір і…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *