Краса каменю

Фотографії надгробків Бруснівської каменярської школи

Закерзоння – це етнічні українські території, які за підсумками Другої світової війни увійшли до складу Польщі та досі перебувають у складі сусідньої країни. Українців звідти примусово депортували. Саме на тій території знаходилося село Старе Брусно, яке до середини ХХ сторіччя було величезним осередком народного каменярства. Надгробки, зроблені місцевими майстрами, протягом століть встановлювалися на цвинтарях по обидва боки сучасного україно-польського кордону, від Кракова до Львова.

Цвинтар Подемщини, на якому зроблені фотографії для цього спецпроекту Бібліотеки українського мистецтва, – один з найкрасивіших, де збереглися роботи майстрів Бруснівської каменярської школи. Сумнівно, що ці унікальні кам`яні скульптури збереглися би до наших часів, якби українці досі жили на тих територіях: старі надгробки вже давно замінили би новими…

Бруснівська каменярська школа, або “бруснівська каменярка” виникла на базі місцевого вапнякового родовища ще у XVI столітті. Свого розквіту досягла у другій половині XIX — на початку XX століть. Народні майстри витесували млинові та жорнові камені, бруски для гострення ножів і сокир, скульптури.

Історики виділяють кілька видів надгробків: надмогильні плити, хрест на базі, хрест із розп’яттям, хрест з розп’яттям на п’єдсталі. Відомі імена деяких майстрів Бруснівської кмаенярської школи – Петро Любицький, Григорій Галабурда, Іван Космина, Андрій Сахарко, Григорій Грабович, брати Іван і Дмитро Підгородецькі, брати Кузневичі – Андрій, Іван і Григорій.

Так, Григорій Кузневич отримав професійну художню освіту у Львові та Римі, а також працював у США. Повернувшись до рідного Старого Брусна після Першої Світової війни, він навчав інших майстрів-каменярів та ввів моду на нові форми меморіальної пластики та декоративні елементи. Зокрема, хрести часто почали робити як імітацію дерев’яного хреста — з корою, сучками, листям, а також оздоблювати камінними квітками, стрічками.

Пам’ятники ставали багатшими та вишуканішими. Зараз, у поєднанні з впливом часу, пам`ятники на цвинтарі у Розточчі нагадують сад скульптур посеред дикого лісу. Безмежну красу цього місця частково передають фотографії.