Опішне, Українське народознавство, 1994. 232 сторінки.

У документальній книзі письменник і вчений, доктор філологічних наук, професор, лауреат республіканської премії в галузі публіцистики продовжує тему своїх попередніх книг Барви веселки, “Гори і доли”, “Дивосвіти”, “Світло високого дня”, Чари верховинської книги, “Краси нев’януче пелюстя”, Каштанове свічадо та інших, у яких простежує спадкоємність традицій народного мистецтва України. Пропонований твір — це своєрідна мандрівка в минуле Опішного, роздуми про його день сьогоднішній і прийдешній. Уперше так повно, правдиво і щиро розповідається про класика опішненського гончарства, Заслуженого майстра народної творчості України Олександру Селюченко. Читачі пізнають також таїну творчої лабораторії багатьох інших майстрів старовинного гончарного центру. Книга розрахована на учнів і вчителів шкіл та училищ, викладачів, студентів технікумів і вузів, мистецтвознавців, художників, літераторів та широкі кола шанувальників українського народного мистецтва. Літературно-наукове видання. Серія “Етномистецтвознавчі розвідки”. Випуск 5-й.