ОЛЕКСАНДРА СЕЛЮЧЕНКО
1921–1987
Олександра Селюченко
Українська керамістка, народна майстриня. Народилася у родині опішнянських гончарів і з дитинства залучалася до роботи з глиною. Закінчила семирічну загальноосвітню школу та дворічну керамічну школу при заводі. На деякий час виїздила з Опішні, а по поверненні влаштувалась на завод «Художній керамік», де працювала до виходу на пенсію.
Олександра Селюченко була неперевершеним майстром глиняної іграшки. Спадщина майстрині налічує понад 1000 творів кераміки, а також 300 аркушів замальовок орнаменту. Активно почала працювати з 1949 року після Всеукраїнської виставки дитячої іграшки в Києві, де її вироби зайняли призове місце.
Мисткиня брала сюжети з життя — залицяння, сватання, весілля, весільні свати, дівчата у віночках, колядники, матері-берегині. Всі вони наділені веселим характером, одягнені в яскраві традиційні костюми.
У будинку Олександри Селюченко в Опішні по вул. Губаря, 29 був створений Меморіальний музей-садиба, де зберігаються глиняні іграшки, інструменти, речі повсякденного вжитку, які оточували майстриню за життя. Музей почав функціонувати в 1988 році на правах відділу Музею гончарства в Опішному. Після смерті народного майстра в недоторканому вигляді був збережені подвір’я, надвірні споруди, інтер’єр житла, предмети побуту та творчі роботи. У фондах музею зберігаються 1095 глиняних творів Олександри Селюченко. Гончарна бібліотека прийняла на зберігання особисту бібліотеку: книги, журнали, каталоги, буклети, листи, щоденники, спогади та фотографії. На стіні гончарської слави будинку Кричевського-Лебіщака встановлено меморіальну дошку, присвячену Олександрі Селюченко. Кожні п’ять років в день народження Олександри Селюченко, 6 травня, відбуваються Селюченківські читання (1991, 1996, 2001, 2006). Участь у них беруть керамологи, музеології, народні майстри-гончарі, художники-керамісти, представники творчих спілок.