Київ, Дух і Літера, 2002. 32 сторінки.

Ця книга — перша грунтовна публікація, присвячена мистецтву одного з найсвоєрідніших художників вітчизняного андерграунду 1960-80-х років — київського живописця Якима Давидовича Левича. Його картини, глибоко ліричні, позначені особливою авторською манерою кольоропису, продовжують традиції вітчизняного мистецтва, насичують їх новим досвідом. Твори митця, які стали відомі глядачам лише в після радянський час, розглядаються в книзі на тлі художнього життя та розвитку вітчизняного мистецтва другої половини ХХ століття.