ПЕТРО ЛЕВЧЕНКО

1856–1917

Петро Левченко

Творчість Петра Олексійовича – значне явище в українському реалістичному живописі кінця 19-початку 20 століття. Талант Левченка носить яскраво виражений ліричний характер, його пейзажі сповнені поетичного почуття, в якому немає ні перебільшень, ні сентиментальності, ні солодкуватості. Звичайно невеликі за розміром твори художника просякнуті м`якою, наспівною мелодійнфістю, характерною для українських народних пісень. Чарівність творчості Левченка в його безмежній любові до української природи. Його картини щирі, прості і змістовні.

Навчався у Дмитра Безперчого та у Петербурзі; більшу частину життя провів у Харкові. З 1886-о по 1904-й роки Левченко – незмінний експонент Товариства передвижних художніх виставок. В наступні роки він бере участь у виставках українських художників Харкова, Києва, Одеси. Майже все творче життя художника пройшло у тісному зв`язку з передвижниками. 1895-о року відвідав Париж – знайомство з роботами французських імпресіоністів справило враження на Петра Олексійовича. Митець, оволодівши високою культурою кольору, ніколи не ставився зневажливо до композиції малюнка. У цьому виявилася стійкість реалістичних принципів художника, його “передвижницьке” загартування. Живописні шукання Левченка ніколи не йшли врозріз із завданнями реалістичного малюнка. Він казав: “Без міцного малюнка не може бути хорошої картини”.

В історію українського мистецтва він увійшов як пейзажист, але в його творчому доробку є також чимало інтер`єрів, що свідчать про неабияку майстерність художника у цьому своєрідному жанрі.