ЄВГЕН ЛИСИК
1930–1991
Євген Лисик
Навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (учень Романа Сельського). Відрахований з інституту 1959 року у розпал антиабстракціоністської кампанії. Через рік поновлений, однак ідеологічний тиск на митця продовжувався. У 1961 року закінчив навчання. З того ж року працював у Львівському театрі опери та балету (з 1967 року — головним художником).
У 1971 відзначений Державною премією УРСР імені Тараса Шевченка. 1975 року отримав звання Народного художника УРСР. Оформив близько 100 сценічних декорацій, у тому числі вистав “Болеро” М. Равеля (1961), “Заручини в монастирі” (1962) та “Ромео і Джульєтта” (1968, 1988) С. Прокоф’єва, “Спартак” (1965, 1986) А. Хачатуряна, “Легенда про кохання” А. Мелікова (1967, 1971, 1974), “Досвітні вогні” за музикою В. Кирейка, Л. Дичко і М. Скорика (1967), “Золотий обруч” (1970) Б. Лятошинського, “Вій” (1985) В. Губаренка, “Лускунчик” (1986) П. Чайковського (усі – Львівський театр опери та балету ім. І. Франка); “Борис Годунов” М. Мусоргського (1971, Київський театр опери та балету).
Постановки Євгена Лисика здійснено у театрах Львова, Києва, Донецька, Одеси, Мінська, Москви, Санкт-Петербурга, Свердловська, Варшави, Скоп’є, Анкари тощо. Лисик надавав перевагу насиченим фантастичним формами. Створена ним образна мова-код у декораціях виявлялася у вишуканих композиційних схемах.
У 1978-1980 був головним художником Мінського театру опери та балету в Білорусії. Викладав на кафедрі монументального живопису Львівської академії мистецтв. Оформив фільм “Данило, князь Галицький” (1987). Учасник мистецьких виставок з 1975 року. Персональні виставка Євгена Лисика пройшли посмертно у Львові (1996, 2000).
Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 67. 2005 року на могилі встановлено пам’ятник авторства скульптора Романа Петрука і архітектора Костя Присяжного. Погруддя Євгена Лисика встановлено у дзеркальній залі Львівського театру опери та балету (1990-і роки, скульптор Я. Скакун).