ІВАН МОЗАЛЕВСЬКИЙ
1890–1975
Іван Мозалевський
Графік, мистецтвознавець. Навчався у Київському художньому училищі у В. Менка та І. Селезньова (1908). 1909-о року переїхав до Петербурга, де продовжив навчання в школі рисунка при Товаристві підтримки художників у класах Ф. Бухгольца, І. Білібіна (1910-1912) та був вільнослухачем АМ в офортній майстерні професора В. Мате (1912-1915). Працював помічником у майстерні І. Білібіна (1913). У 1917-1918-у роках – в Україні. Член професійної спілки київських художників “Мистецтво”. У 1920-у емігрував до Відня, де відкрив українську мистецьку студію. Професор рисунка в УСПМ (клас графіки та прикладного мистецтва; 1923-1929). У 1926-1947-у мешкав у Парижі. Працював у газетах “Парижский вестник”, “Наш союз”, “Українські вісті”, “Батьківщина” (1925— 1930). Член АНУМ. 1947-о повернувся до СРСР; оселився в Києві, потім переїхав до Москви, з 1953-о року мешкав у Криму. Працював у Симферопольській картинній галереї. Член СХУ.
Відомий як майстер станкової, книжкової та прикладної графіки. Автор спогадів про художників В. Серова, К. Коровіна, І. Рєпіна, низки публікацій з теорії мистецтва. Створив графічні станкові твори “Шарль Бодлер” (1912), “Літній вечір” (1913), “Лицар” (1921), “Робітник” (1923), “Серни” (1937), альбом ліногравюр “Міжнародна виставка в Парижі. 1932”. Автор обкладинок та ілюстрацій до творів П. Верлена, П. Прево, Е. По, “Каталогу виставки української книжкової графіки у Празі” (1924) та ін.; створив фірмовий знак УВУ у Празі (1923), ескізи проектів українських грошей, марок, низку екслібрисів тощо.
Книги про Івана Мозалевського:
- Н. Ю. Асєєва. Українсько-французькі художні зв’язки 20-30-х років ХХ ст. Київ, Наукова думка, 1984.
- Іван Мозалевський / Соня Делоне повертається на Україну через Львів. Львів, 1996.
Книги з ілюстраціями Івана Мозалевського: