ПЕТРО ПЕЧОРНИЙ

1932

Петро Печорний

Художник декоративно-ужиткового мистецтва. Закінчив Київське училище прикладного мистецтва (1960), де його викладачами були Дмитро Головко, Олександра Грядунова; Ленінградське вище художньо-промислове училище (1966). З 1966 року працював головним художником Городницького фарфорового заводу; з 1970-го — завідувачем лабораторії нових форм, фарб і деколей Українського НДІ кераміки та скла; з 1973-го — старшим художником Республіканського творчо-виробничого об’єднання при Українському товаристві охорони пам’яток історії та культури; з 1979-го — у творчо-виробничому об’єднанні «Художник». У 2000-х роках викладав у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Працював у галузях кераміки, графіки, живопису; створював паркову скульптуру, скульптуру малих форм, декоративний посуд.
Роботи Печорного відзначено дипломом Міжнародного симпозіуму з кераміки (Вільнюс, 1975), Другою премією Всеукраїнського симпозіуму з монументальної кераміки (селище Опішня Полтавської облості, 1999). Митець брав участь у регіональних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставках з 1967 року, зокрема у Монреалі (Канада, 1967, 1972), Манчестері (Велика Британія, 1968), Кракові (Польща, 1972), Лейпцизі (Німеччина, 1975), Кіото (Японія, 1978), Заґребі (1979), Улан-Баторі (1979), Нікосії (1980), Берліні (1984), Варшаві (1985). Персональні виставки пройшли у Києві (1992, 1997, 2002).

Книги про Петра Печорного:

• Петро Петрович Печорний. Каталог виставки творів. Київ, 1989.
• Петро Печорний / Petro Pechorny. Альбом. Київ, Софія-А, 2005.
• Камінний спалах. Петро Печорний. Кераміка і графіка. Київ, 2006.
• На отчій землі. Спогади. Петро Печорний. Київ, 2008.
• Декоративні тарелі Петра Печорного за мотивами творів з «Кобзаря» Т. Г. Шевченка. Київ, «Софія-А», 2014.
• Петро Печорний. Графіка. Альбом. Київ, 2015. Петро Печорний. Альбом. Національний музей українського народного декоративного мистецтва, 2022.