ВАСИЛЬ ПЕРЕБИЙНІС

1896–1966

Василь Перебийніс

У 1910—1913 рр. брав уроки в школі графіки при Почаївській Лаврі. У 1913—1915 рр. навчався в Київському художньому училищі. У 1915-у вступив до Петербурзької академії мистецтв, але незабаром був мобілізований в Російську імператорську армію. Закінчив військову школу топографії, опрацьовував топографічні карти для армії. Наприкінці 1916 року був призначений до військової частини в Бердичеві, однак дорогою втік. У 1918 році разом з Анатолієм Петрицьким розписав інтер’єри театру “Гротеск”, оформляв постановки “Молодого театру” і вистав у Київському народному домі. Тоді ж став навчатися в Українській державній академії мистецтв у Києві, однак незабаром зголосився в Армію Української Народної Республіки (УНР). У листопаді 1920 року з Армією УНР відступив на територію Польщі і був інтернований. Весною 1921-о успішно склав іспит на вступ до Краківської академії мистецтв. У травні 1926 року закінчив Краківську академію й отримав нагороду у вигляді закордонної поїздки. Відвідав різні мистецькі галереї Європи (Чехословаччина, Австрія, Югославія, Італія, Монако, Франція). Відтак був прийнятий на стажування у філії Краківської академії в Парижі протягом 1928/29 навчального року. Після цього вирішив залишитися в Парижі. 

У 1928—1929 рр. розписував вілли паризьких багатіїв. Провів персональні виставки у місцевих галереях, виставлявся на салонах: “Осінньому” (1928, 1935), “Незалежних” (1930—1932), “Тюїльрі”. Входив у “Паризьку групу українських мистців”, належав до Асоціації українських художників у Парижі (діяла у 1928—1931 рр.) та співпрацював з Асоціацією незалежних українських митців (АНУМ) у Львові. У 1938-у велика персональна виставка пройшла в Українському Національному Музеї у Львові за активного сприяння митрополита Андрея Шептицького. Малював портрети (у тому числі діячів української еміграції), пейзажі та натюрморти. Розписував фасади магазинів і кінотеатрів, оформляв театральні постановки, концертні номери та виставки, працював для кінематографа.

У 1942 році у Парижі був схоплений гестапівцями і вивезений на примусові роботи до Берліна. У 1947-у виїхав у Сполучене Королівство. Оселився спочатку в Ковентрі й працював на заводі. Згодом переїхав до Лондона, де працював до виходу на пенсію. Заробивши достатньо коштів, щоб придбати власний невеликий будинок, влаштував у ньому художнє ательє. Протягом життя в Сполученому Королівстві намалював 160 картин, 75 етюдів і безліч малюнків. У 1955 році звернувся до колишнього Українського Національного Музею у Львові (нині — Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького) з вимогою повернути йому власні твори, які він 1938 року передав музею для експозиції, але виявилося, що близько 270 його творів були знищені або втрачені у 1952-у. 

Згідно із заповітом Перебийніса вдова передала частину його творчої спадщини в радянське посольство в Лондоні з проханням надіслати її в Україну. Наприкінці 1960-х років у Києві відбулася виставка цих творів, а у 1970-у твори 32 картини з цієї спадщини були передані до Державного музею українського образотворчого мистецтва (нині Національний художній музей України), де і зберігаються.

Книги про Василя Перебийніса:

• Василь Перебийніс. Життя і творча праця. Монографія. Лондон, 1963.

• Василь Перебийніс. Каталог виставки. Лондон, Українська видавнича спілка, 1964.