Предметний шлях просто скидає Бога, бачачи в ньому один забобон, а людей що будують життя на духовному Релігійному вважає просто недоумством, такими що не змогли домислити того, що споруда їхня будується на забобоні що спирається на Бога. Підводячи Бога до фундаменту життя, підводять порожнечі. Матеріаліст же впевнений, що він будує своє життя на фундаменті з матерії, але мені думається, що чи не буде й фундамент матеріаліста теж побудований на забобоні, бо що є матерія? Під матерією я розумію щільність, а що таке щільність, з яких вона складається частинок неподільних? — невідомо. Також як не можна сказати, що Бог складається з трьох частин. Судження людське побудувало Бога на трьох початках Бога, Духа і Сина. Це така ж точність як і визначення матеріальної одиниці, і тому чи не будуть обидва фундаменти забобоном. Спільножиття будує фундамент будучи впевнене у тому, що бере камінь, ніщо інше; але вже для наукового дослідження не буде це камінь, а щільність, що складається з незліченної кількості щільностей зовсім не кам’яного походження, і що спільножиттю доведене прикладом, що камінь перетворюємо в пар як і воду, у рідкий стан як відома щільність, визначити ж в останній матеріальній одиниці навряд чи представляється можливим. Отже, реалізм спільножиття, і в багатьох випадках науки, може зазнати невдачі у сенсі визначення точності складу часток. І таким чином людина будуючи дім на кам’яному фундаменті, як на чомусь незаперечному міцному неподільному, може помилитися у своєму реалізмі.
