32.

Бог не трудився, він тільки творив, таким творцем зробила його людська думка в уявленні своєму. У шість днів або через шість раз “Так буде” здійснив творення світу. Необережність людини обрушила гнів Божий на нього, за що творець прокляв його працею, народженням, потом і кров’ю (спільножиття). Але чи дійсно людини зогрішила і чи міг Бог її покарати? Цього не могло статися, бо Бог створивши світ пішов у вічний спокій, увійшов у сьомий день у царство своє що не мислить, відповідно, він вже не міг знати, що сталося з його творчістю, не дивлячись на те, що він всезнаючим має бути, але може бути він і знав, що станеться з Адамом, але може бути це так треба. У всякому разі увійшовши у сьомий день, увійшов у повний спокій, бо побудував у досконалості світ. Необхідність увійти у відпочинок Бога, обов’язкова умова, бо якщо Бог не пішов би у спокій, то вимушений був би безкінечно будувати, а оскільки творити далі, значить не бути досконалим. Бог не міг довше творити, бо побудував досконалість, вище якої немає. Створивши світ він пішов у стан “недумання”, бо в ніщо спокою. Чи вигнав людину Господь з раю чи ні, але я більше схиляюся до того, що він бачачи досконалості, в уявленні своєму, знайшов їх недосконалими і почав знову творити за образом і подобою Бога. Може бути ця причина як непосильна робота і стала його прокляттям у праці, теж мозолів і крові. Також по наївності встановив собі шість днів праці, в які і думає побудувати новий світ, як рай благ, а у сьомому бути у вічному відпочинку як Бог, але насправді виявилося інакше, тиждень за тижнем йдуть, а кожен день уявного відпочинку тільки більше виявляє недосконалостей, і з понеділка знову починається робота по досконалостям. Сьомий день для Бога був відпочинком, а для людини тільки вишкою, з якою помітні завжди її помилки і в цьому різниця між ними.

Схожі записи

  • 20.

    Прагнення людини до єдності — неясне прагнення до того, що передбачається бачити у єдності все керування у Бозі, ця єдність у Трійці, як керуюче всесвітом, у людині, як керування своїм вселюдським життям. Але людське життя розділилося на два поняття чи пізнання життя. Одне пізнання бачить життя у дусі, як пізнання і служіння Богу; і побудувало…

  • 17.

    Кожна людина поспішає до досконалості своєї, прагне бути ближче до Бога, бо у Бозі її досконалість, відповідно кожен крок людини має бути спрямований до Бога, для чого вона вишукує шляхи або засоби — просто шукає ознак Бога. Думаючи про досягнення, вона побудувала собі два шляхи. Релігійний технікум і громадянський або фабричний, церкву і фабрику. Релігійний…

  • 10.

    Досліджувати дійсність значить досліджувати те, чого не існує, те що незрозуміле, а незрозуміле для людини те що не існує, відповідно дослідженню підлягає неіснуюче. Людина визначила існування речей заздалегідь для неї незрозумілих, неіснуючих і хоче досліджувати їх, взяти будь-яку з речей визначених людиною і спробувати її дослідити і ми побачимо, що вона одразу під напором з…

  • 23.

    Я фабрика у волі Бога бачу один забобон, тільки моя воля у всьому і в мені сенс усіх досконалостей “я влаштую царство небесне на землі, і не на небі і тому я є Бог” (знову Бог “небесне царство” на землі). Я в руках тримаю світ моторів земних і повітряних, я кидаю їх у простір і…

  • 11.

    Перед людиною стоїть світ як незмінний факт дійсності, як непорушна реальність (говір спільножиття), однак у цю непорушну реальність, як дійсність, не можуть увійти двоє, аби винести одну суму, однаково виміряти. Скільки б не увійшло у цю дійсність людей, кожен принесе інакшу дійсність, а інший нічого не принесе бо не побачить нічого дійсного — кожен принесе…

  • 7.

    Природа прихована у безкінечності і багатогранності і не розкриває себе у речах, у своїх проявах вона не має ані мови ані форми, вона безкінечна та неосяжна. Диво природи у тому, що у маленькому зерні вона уся, і між цим усе не осягнути. Людина, яка тримає зерно, тримає всесвіт і у той же час не може…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *