Кожна людина поспішає до досконалості своєї, прагне бути ближче до Бога, бо у Бозі її досконалість, відповідно кожен крок людини має бути спрямований до Бога, для чого вона вишукує шляхи або засоби — просто шукає ознак Бога. Думаючи про досягнення, вона побудувала собі два шляхи. Релігійний технікум і громадянський або фабричний, церкву і фабрику. Релігійний технікум прагне зробити людину сучасною у дусі та через духовну досконалість прагне досягти Бога. Релігійний технікум змінює свої системи, удосконалює їх. Звідси поява безлічі релігійних систем, які представляють собою найближчу дорогу досягнення Бога. Два технікуми йдуть до однакової мети, перед обома удосконалення технічних питань, через які неможливо досягнути або дозволити ціль. Як у глибокому і зовнішньому сенсі теж однаково, обрядовість, святе ставлення, поклоніння, віра, надія в майбутнє. Як церква має своїх вождів, зображувачів досконалих релігійних систем, так і фабричний технікум своїх, перший шанує і вшановує своїх, другий своїх. Також стіни обох обвішані обличчями або портретими, також гідно та згідно з рангом як у першому і другому існують мученики чи герої, також імена їхні заносяться у святці. Таким чином різниці немає, з усіх боків усе однаково, бо й питання однакове, мета однакова і сенс — шукання Бога. Якщо Христос сказав “не шукайте ніде Бога як тільки у собі”, то і будь-який технік може сказати, шукайте досконалості речі тільки у собі, але як у першому так і другому цього місця неможливо знайти і в собі, бо де я починаюсь і де закінчуюся (які божевільні шукання вигадало спільножиття), але не дивлячись на все, людина шукає Бога через два шляхи. Суперечка між ними йде, бо може йти лише у площині, яка з систем швидше досягне того місця, де у першому випадку буде Бог, у другому досконалість практична, а не у звинуваченнях в забобонах, бо як перші, так і друге можна звинуватити у забобоні, першого у досягненні Бога, другого у досягненні досконалості. Якщо ж обвинувач не зможе звинуватити, то доведе лише, що обидва рухаються до Бога, як людській межі досконалості. Заглиблюючись же у питання досконалості, ми знайдемо, що досягнення Бога чи досконалостей як абсолюта, — забобон.
