17.

Кожна людина поспішає до досконалості своєї, прагне бути ближче до Бога, бо у Бозі її досконалість, відповідно кожен крок людини має бути спрямований до Бога, для чого вона вишукує шляхи або засоби — просто шукає ознак Бога. Думаючи про досягнення, вона побудувала собі два шляхи. Релігійний технікум і громадянський або фабричний, церкву і фабрику. Релігійний технікум прагне зробити людину сучасною у дусі та через духовну досконалість прагне досягти Бога. Релігійний технікум змінює свої системи, удосконалює їх. Звідси поява безлічі релігійних систем, які представляють собою найближчу дорогу досягнення Бога. Два технікуми йдуть до однакової мети, перед обома удосконалення технічних питань, через які неможливо досягнути або дозволити ціль. Як у глибокому і зовнішньому сенсі теж однаково, обрядовість, святе ставлення, поклоніння, віра, надія в майбутнє. Як церква має своїх вождів, зображувачів досконалих релігійних систем, так і фабричний технікум своїх, перший шанує і вшановує своїх, другий своїх. Також стіни обох обвішані обличчями або портретими, також гідно та згідно з рангом як у першому і другому існують мученики чи герої, також імена їхні заносяться у святці. Таким чином різниці немає, з усіх боків усе однаково, бо й питання однакове, мета однакова і сенс — шукання Бога. Якщо Христос сказав “не шукайте ніде Бога як тільки у собі”, то і будь-який технік може сказати, шукайте досконалості речі тільки у собі, але як у першому так і другому цього місця неможливо знайти і в собі, бо де я починаюсь і де закінчуюся (які божевільні шукання вигадало спільножиття), але не дивлячись на все, людина шукає Бога через два шляхи. Суперечка між ними йде, бо може йти лише у площині, яка з систем швидше досягне того місця, де у першому випадку буде Бог, у другому досконалість практична, а не у звинуваченнях в забобонах, бо як перші, так і друге можна звинуватити у забобоні, першого у досягненні Бога, другого у досягненні досконалості. Якщо ж обвинувач не зможе звинуватити, то доведе лише, що обидва рухаються до Бога, як людській межі досконалості. Заглиблюючись же у питання досконалості, ми знайдемо, що досягнення Бога чи досконалостей як абсолюта, — забобон.

Схожі записи

  • 11.

    Перед людиною стоїть світ як незмінний факт дійсності, як непорушна реальність (говір спільножиття), однак у цю непорушну реальність, як дійсність, не можуть увійти двоє, аби винести одну суму, однаково виміряти. Скільки б не увійшло у цю дійсність людей, кожен принесе інакшу дійсність, а інший нічого не принесе бо не побачить нічого дійсного — кожен принесе…

  • 22.

    Предметний шлях просто скидає Бога, бачачи в ньому один забобон, а людей що будують життя на духовному Релігійному вважає просто недоумством, такими що не змогли домислити того, що споруда їхня будується на забобоні що спирається на Бога. Підводячи Бога до фундаменту життя, підводять порожнечі. Матеріаліст же впевнений, що він будує своє життя на фундаменті з…

  • 21.

    Однаково високо Бог досконалості Релігійного та Громадянського технікумів. Також безкінечна досконалість духовної душі людини як і виробництво фабрик і заводів. Однаково віддалена лінія небокраю матеріальної досконалості як благо, так далеко і духовне благо рухаючись до нього небокраю, рухаються через різний запал. Духовний рух веде людей через шлях знищення у собі свого “я” як розуму чи…

  • 2.

    Безпричинне збудження всесвіту, як і всякого іншого прояву в усіх розпиленнях, не має закону; і тільки коли збудження розпилюється на стани реального і натурального, з’являється перший закон, тобто ритм — перший та найголовніший закон усього, що проявляється у житті, без цього ритму ніщо не може рухатися і створюватися, але ритм не вважаю музикою, бо музика…

  • 33.

    Бог побудував досконалість (спільножиття), але з чого побудував, навіщо і які причини спонукали його будувати, які цілі і сенс був у його досконалості, усе це намагається розібрати людське уявлення; розбирає те, що уявило собі, але оскільки будь-яке уявлення не дійсність, то й все що розбирається уявлення не може бути дійсністю, отже, усе що розбирається —…

  • 7.

    Природа прихована у безкінечності і багатогранності і не розкриває себе у речах, у своїх проявах вона не має ані мови ані форми, вона безкінечна та неосяжна. Диво природи у тому, що у маленькому зерні вона уся, і між цим усе не осягнути. Людина, яка тримає зерно, тримає всесвіт і у той же час не може…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *