Прагнення людини до єдності — неясне прагнення до того, що передбачається бачити у єдності все керування у Бозі, ця єдність у Трійці, як керуюче всесвітом, у людині, як керування своїм вселюдським життям. Але людське життя розділилося на два поняття чи пізнання життя. Одне пізнання бачить життя у дусі, як пізнання і служіння Богу; і побудувало собі храм чи церкву, у якому і проходить життя у служінні для чого творить своє виробництво засобів необхідне для служіння. Друге пізнання бачить життя у служінні досконалості самому собі, побудувало фабрику, у якій проходить служіння у творенні засобів технічних виключно. Перше створює досконалість духовну, друге — тіла. Ворожнечу їхню, боротьба матерії та духу змушують думати, що тіло і дух два якихось ворожих початки, що існують самостійно і незалежно, але чому ж між ними існує боротьба? Чи тому, що у передвічному відбулися їхні зчеплення і зараз хочуть відірватися одне від одного і жити самостійно у своїх планах. Але з іншого боку дух не може жити без матерії, як і матерія без духу, з третього боку виникає питання, чи існує матерія? І те, що ми називаємо матерією просто духовні рухи, а може бути і так, що усе те, що називаємо духом — рух матерії. Але так чи інакше чи буде затверджене те чи інше неважливо цього разу, важливо визначення життя, — з’являється третій початок який визначає що є життя, і від того визначення і залежить у що обернуться матерія як дух чи дух як матерія, в одному випадку прийнято, що життя справжнє лише у дусі, в іншому істина у матерії, таким чином виникли два рухи життя духовного і матеріального, відповідно передбачуваного зчеплення двох початків не було, бо був один початок, який розглядався через два плани. Який же це один початок? Я обходжу два останні та ставлю початком збудження. Чи існує у ньому дух або матерія? За моїми припущеннями матерії не існує, бо під матерією розумію частку неподільну, що за моїм висновком у всесвіті не існує, відповідно під матерією спільножиття розуміє відомі щільності, але щільність є неподільне, відповідно не може бути матерією, теж і у духовному спільножиття розуміє особливий стан, що керує релігійним рухом. Духовність діє у Бозі, але з іншого боку духовне і дух становлять різницю; дух може бути всюди в Божому і в небожому, говоримо потрібно підняти дух армії, підняття духу дає результати взяття фортеці, знищення корпусу людей, якщо ж піднімуть духовний стан, то армія піде з полів у храми. Отже дух і матерія — початки які спільножиття застосовує до своїх суджень, реалізовуючи їх — чисте предметне технічне споживання, початки такі що помилково розділяються та невірно розуміються. Прийнявши щільність за матерію, починаємо будівництво світогляду, як чогось реального справжнього, так що тому як зрозуміємо основу, таким і буде реалізм чи дійсність, тому який фундамент, така і будівля. Людина можна сказати, що не вибудувала ані жодної споруди, бо світогляди, які існують суперечки між собою, це тільки судження про невідоме, може бути не існуюче. Будівлі ще немає, і я не впевнений чи буде вона коли-небудь; не буде її тому, що людина прагне побудувати усе не фундаменті, на законі, сенсі, логіці, практичності, тобто на тому, чого не існує в основах ним виведених. Так наприклад приймаючи за основу існування матерію вона буде будувати матеріальний світ, як дійсність, встановивши духовне буде будувати духовне. Але ж обидва докази перебувають у суперечливому, відповідно реальність буття перебуває у тих що сперечаються: у однієї людини — духовна, у іншої матеріальна — звідси у людини в її спільному житті існує дві реальності світу, або життя, але може бути і довше. Отже одна людина будує життя чи споруду на матеріальному законі або реальності, інша на духовному і обидві бачать, але бачить матеріаліст, те що людина з духовним реалізмом будує споруду без міцного фундаменту, навіть зовсім не вірить, що існує фундамент; інший теж бачить у матеріаліста, в результаті об’єктивної реальності для них не існує, у кожного своя суб’єктивна. Суперечка людців йде, а будівлі немає як нема, обидві хочуть довести предметну основу як єдину міцність, а в дійсності обидві лишаються у безпредметному.
ПІДТРИМАТИ БІБЛІОТЕКУ
uartlib@gmail.com
Позначки
Анатолій Петрицький
Андрієнко-Нечитайло
Василь Кричевський
Давид Бурлюк
Михайло Андрієнко
Ніл Хасевич
Олекса Бахматюк
Олександр Архипенко
Олександр Богомазов
Олександр Ганжа
Олександр Мурашко
Олександр Саєнко
Олександра Екстер
Олена Кульчицька
Олена Овчинникова
Петро Андрусів
Петро Холодний
Роман Яців
Святослав Гординський
Софія Караффа-Корбут
Український авангард
Фотій Красицький
Франциск Оленський
Юрій Белічко
Яків Гніздовський
Японія
Ярина Гоменюк
авангард
графiка
гуцульська кераміка
гуцульське мистецтво
декоративне мистецтво
книжкова ілюстрація
кобзар
кобзарі
кубофутуризм
мемуари
музеї Києва
офорти
пейзаж
петриківка
портрет
скульптура
сценографія
українська сецесія