Казимир Малевич. Бога не скинуто. Мистецтво

  • 13.

    Людина перебуваючи у ядрі всесвітнього збудження відчуває себе перед таємницею досконалостей, лякаючись мороку таємниці, вона поспішає їх пізнати, пізнати ж вона може через вдосконалення (судження спільножиття), бо тільки творячи найдосконаліше знаряддя, пізнає чи руйнує таємницю, так свідчить логіка спільножиття. Так усе явне в природі міццю своєї досконалості каже їй, що всесвіт як досконалість — Бог….

  • 12.

    Людина теж Космос або Геркулес, біля якого крутяться сонця та їхні системи, так біля неї у вихорі крутяться усі створені нею предмети, вона, як сонце, керує ними і тягне за собою в невідомий їй шлях безкінечного, як всесвіт з усіма своїми збудженнями, може бути прагне єдності, так і всі його розпилені “предмети” складають єдність його…

  • 11.

    Перед людиною стоїть світ як незмінний факт дійсності, як непорушна реальність (говір спільножиття), однак у цю непорушну реальність, як дійсність, не можуть увійти двоє, аби винести одну суму, однаково виміряти. Скільки б не увійшло у цю дійсність людей, кожен принесе інакшу дійсність, а інший нічого не принесе бо не побачить нічого дійсного — кожен принесе…

  • 10.

    Досліджувати дійсність значить досліджувати те, чого не існує, те що незрозуміле, а незрозуміле для людини те що не існує, відповідно дослідженню підлягає неіснуюче. Людина визначила існування речей заздалегідь для неї незрозумілих, неіснуючих і хоче досліджувати їх, взяти будь-яку з речей визначених людиною і спробувати її дослідити і ми побачимо, що вона одразу під напором з…

  • 9.

    Череп людини представляє собою ту ж безкінечність для руху уявлень, він рівний всесвіту, бо у ньому вміщається усе те, що бачить у ній; у ньому проходять також сонце, усе зоряне небо комет і сонця, і також вони блищать і рухаються, як і в природі, також комети у ньому з’являються і в міру свого зникнення в…

  • 8.

    Усі речі — ознаки збудження, які вводять людину у збудження, тобто речі як ознаки того, що в них існує збудження як безпредметний стан. Річ з речі, збудження зі збудження, з початку в початок, з безпредметного в безпредметне повне безглуздя вічного колообігу заповнює свій пробіг вихорами кілець простору. Усі людські смисли теж рухаються у вихорі предметів,…

  • 7.

    Природа прихована у безкінечності і багатогранності і не розкриває себе у речах, у своїх проявах вона не має ані мови ані форми, вона безкінечна та неосяжна. Диво природи у тому, що у маленькому зерні вона уся, і між цим усе не осягнути. Людина, яка тримає зерно, тримає всесвіт і у той же час не може…

  • 6.

    Людина збирається осягнути і дізнатися “все”, але чи є це “все” перед ним, чи може це “все” покласти перед собою на стіл і його досліджувати чи описати у книгах і сказати: ось книга, де “все” описане, вивчіть її та будете усе знати. Мені уявляється, що дослідити, вивчити, дізнатися можна тільки тоді, коли я зможу вийняти…

  • 5.

    Збудження — космічне полум’я живе безпредметним і тільки у черепі думки охолоджує свій стан в реальних уявленнях своєї незмірності, і думка, як відома ступінь дії збудження розпечена його полум’ям, рухається усе далі й далі проникаючи в нескінченне, творячи по за собою світи всесвіту. Збудженням, як духовним внутрішнім, дорожить людина і понад усе ставить його у…

  • 4.

    Людина у своїх проявах прагне у думці своїй досягти досконалості, тобто передати дійсність свого збудження, але в той момент, коли проявляє форму, забуває про те, що форма — умовність, у дійсності форми — не існує, як же тоді можливо виявити йому збудження коли збудження не є формою — не має кордонів; друге — припустимо що…