Київ, Мистецтво, 1973.

Серія Майстри народної творчості. Комплект з 15 листівок з текстівками українською, російською, англійською мовами. Художній редактор В. Є. Перевальський. Тираж 11000 примірників.

Здавна відомі в Україні настінні розписи, які в радянський час змінили свій характер — перетворилися на своєрідний вид станкового народного малювання на папері. Цей вид мистецтва має своїх прославлених майстрів: Тетяну Пату, Параску Власенко, Ганну Собачко-Шостак, Марію Приймаченко та ін. Параска Петрівна Хома (нар. 1935 р.) ніколи не бачила, як роблять мальовки відомі майстри, ніде не вчилася малюванню. Живе народна майстриня в селі Чернятин на Івано-Франківщині, працює в колгоспі. Змалку любила Параска вишивати, ліпити глиняні іграшки. Малювати ж почала пізніше: її перші малюнки з’явилися у 1968 році. …Білий аркуш паперу, наведений чорним олівцем контур, яскраві кольорові плями акварельних фарб. Все начебто просто. Але саме в цій простоті і криється те істинно прекрасне, про що розказує Параска Хома мовою сонячних квітів, їх весняного буяння. Свій ідеал вона висловлює так: «Творчість повинна перемагати темряву. Малювати треба на радість людям». Малюнки П. Хоми завжди різні, хоч нерідко на них зображені одні й ті ж квіти: жоржини, маки, ромашки. Свої роботи майстриня об’єднує в серії («Жоржини», «Садові квіти», «Польові квіти»). Виник великий цикл малюнків «Пісня», покликаний до життя улюбленими мелодіями художниці («Ясени», «Червона рута», «Рушник»). Пише майстриня здебільшого по пам’яті. Квітки вона починає «класти» одна за одною від центра аркуша. Зібравши центральну групу, пише в іншому напрямку — від країв до центра. І ось на аркуші забуяла пишноцвіттям весна, замайоріли яскравими барвами соковиті жоржини, зашуміло золоте колосся. У роботах художниці-селянки все виглядає настільки просто і природно, що ніби відчуваєш запах стиглого колосся, тільки-но зірваних квітів. Великим успіхом користувалися персональні виставки робіт Параски Хоми у Львові, Каневі, Києві. Творам П. Хоми властиві риси, характерні українському народному декоративному живопису: розмах фантазії, яскравість колориту, невимушена симетрія. Все це йде від безпосередності почуттів художниці, від природи, що її оточує, від любові до людей, яким вона віддає свій талант, своє мистецтво.

Ф. Петрякова