ПАРАСКА ВЛАСЕНКО
1900–1960
Параска Власенко
Майстриня декоративного розпису родом із села Скопці. Виросла у незаможній, багатодітній селянській родині. З малих років працювала по господарству, в наймах, вишивала на замовлення. Про роботу Параски Власенко в майстерні Анастасії Семиградової документальних відомостей не збереглось. Але творча атмосфера, що панувала у селі, сприяла потягу юної майстрині до творчості. Мистецькі уподобання керівників майстерні зіграли вирішальну роль у формуванні творчої особистості Параски Власенко. Вікові традиції народного сприйняття орнаменту, його кольору та ритму, риси барокової вишивки та килимарства 18 століття, елементи стилів модерну та авангарду органічно переплелися в її творчості та збагатили твори виразністю, визначили змістовно-образний характер і тематичну своєрідність її композицій.
У 1935 році Параску Власенко запросили на навчання та роботу до Києва у школу майстрів народного мистецтва, яку у 1936 році було реорганізовано в Центральні експериментальні майстерні з метою підготовки Першої української виставки народного мистецтва.
У цей час Параска Власенко створила цілий ряд декоративних панно, в яких експериментувала як у створенні просторових рішень супрематичних композицій, так і працювала над традиційною композицією “вазона”, який у майбутньому став у творчості художниці найрозвинутішим орнаментальним мотивом. У виконанні окремих елементів – квітів, листя, пуп’янків, птахів – поруч із вмінням смостерігати, відбирати характерне та суттєве для формування малюнка квітки, майстриня фантазує та трансформує її у квітку-птаха, комаху, метелика або фантастичну істоту.
Параска Власенко – художниця багатопланова, працювала впродовж усього свого життя у різних видах народного мистецтва, виконувала ескізи для килимів, вишивок, архітектурних споруд, поліграфії, створювала декоративні станкові панно, розписувала керамічні вироби. Монументальність її творів позначена урівноваженістю композицій, узгодженістю кольорових сполучень та їхніх відтінків.