2.

Безпричинне збудження всесвіту, як і всякого іншого прояву в усіх розпиленнях, не має закону; і тільки коли збудження розпилюється на стани реального і натурального, з’являється перший закон, тобто ритм — перший та найголовніший закон усього, що проявляється у житті, без цього ритму ніщо не може рухатися і створюватися, але ритм не вважаю музикою, бо музика як і все засновується на цьому законі. Музика, як і все обмежене, але ритм необмежений. Від музики ритм машини може бути далеким, музика — дія, що намагається зв’язати в єдність ритми. Інженер пов’язує ритми і машину. Ми ж однак не вважаємо інженера за композитора. У своїх порівняннях треба уловити те, що музика не є закон ритму, але дещо, що будується на ритмі проявлення.

Казимир Малевич. Супрематизм духа. 1920.

Схожі записи

  • 26.

    Думка моя прийшла до Бога, як спокою чи небуттю — до місця, де вже немає досконалостей. Але що є мета усіх досконалостей? У досконалості полягає межа ніщо яке наступає, як бездіяльний спокій. Таким має бути Бог. Якщо так, то релігійний шлях — шлях найменшого спротиву, що визнає у собі “ніщо” людини, лишаючи “що” Бога. Таким…

  • 4.

    Людина у своїх проявах прагне у думці своїй досягти досконалості, тобто передати дійсність свого збудження, але в той момент, коли проявляє форму, забуває про те, що форма — умовність, у дійсності форми — не існує, як же тоді можливо виявити йому збудження коли збудження не є формою — не має кордонів; друге — припустимо що…

  • 24.

    Зусилля людини у праці — існує тому, що через працю вона збирається вирішити практичне питання. Але будучи не в силах завершити питання, в єдиній речі досягнути межу, вимушена працювати, досягати її далі, так проходять століття і питання залишається незадовільним. Чи може наступити момент, коли людина задовольниться світлом? Спочатку винахід скіпи було звісно великим досягненням, але…

  • 7.

    Природа прихована у безкінечності і багатогранності і не розкриває себе у речах, у своїх проявах вона не має ані мови ані форми, вона безкінечна та неосяжна. Диво природи у тому, що у маленькому зерні вона уся, і між цим усе не осягнути. Людина, яка тримає зерно, тримає всесвіт і у той же час не може…

  • 14.

    Людство через своє зусилля виділяє зі свого середовища думку, яку зводить на трон правління, чи ж нова істина збуджує людей та оселившись на ньому зводить себе на трон нового шляху. Усі істини закладені у людстві та загораються у ньому, і тому істина прагне пробудити себе в усьому щоб пересунути все у новий шлях. Така думка…

  • 5.

    Збудження — космічне полум’я живе безпредметним і тільки у черепі думки охолоджує свій стан в реальних уявленнях своєї незмірності, і думка, як відома ступінь дії збудження розпечена його полум’ям, рухається усе далі й далі проникаючи в нескінченне, творячи по за собою світи всесвіту. Збудженням, як духовним внутрішнім, дорожить людина і понад усе ставить його у…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *