Безпричинне збудження всесвіту, як і всякого іншого прояву в усіх розпиленнях, не має закону; і тільки коли збудження розпилюється на стани реального і натурального, з’являється перший закон, тобто ритм — перший та найголовніший закон усього, що проявляється у житті, без цього ритму ніщо не може рухатися і створюватися, але ритм не вважаю музикою, бо музика як і все засновується на цьому законі. Музика, як і все обмежене, але ритм необмежений. Від музики ритм машини може бути далеким, музика — дія, що намагається зв’язати в єдність ритми. Інженер пов’язує ритми і машину. Ми ж однак не вважаємо інженера за композитора. У своїх порівняннях треба уловити те, що музика не є закон ритму, але дещо, що будується на ритмі проявлення.
Казимир Малевич. Супрематизм духа. 1920.
