ЄВГЕНІЯ ПРИБИЛЬСЬКА

1880–1948

Євгенія Прибильська

Художник, дослідник народного мистецтва, куратор виставок, колекціонер. Росіянка за походженням, вона більшу частину життя провела в Україні. Закінчивши Київське художнє училище, у 1908-1910-х роках зацікавилася давнім мистецтвом України. Вивчала церковне шитво та тканини 18 століття, робила замальовки у ризницях Софійського собору та Києво-Печерської Лаври.

Свої художні уподобання, особливо захоплення мистецтвом доби бароко та модерну, українським традиційним народним мистецтвом, реалізовувала на практиці, ставши на запрошення Анастасії Семиградової художнім керівником її навчально-показової майстерні, організованої у 1910 році у селі Скопці Баришівського повіту Полтавської губернії (нині с. Веселинівка Київської області). До роботи в майстерні залучалися селянки, які під керівництвом Євгенії Прибильської ставали народними майстрами. Найвідоміші серед них – Ганна Собачко-Шостак, Наталія Вовк, Параска Власенко.

У 1916-17-х роках Євгенія Прибильська у складі загону трудової допомоги постраждалим від воєнних дій організовувала художньо-кустарні майстерні на Буковині, Поділлі та в Києві. А в 1918-1922 роках завідувала Полтавською художньо-промисловою школою, організувавши інструкторський клас із ткацтва і килимарства, та налагодила виробництво килимів у Решетилівці.

Була організатором багатьох виставок, що відбувались у Санкт-Петербурзі (1913), Москві (1915, 1917, 1927), Києві (1913, 1919), Берліні та Дрездені (1922, 1924-1925), Парижі (1914), давала у періодичній літературі мистецтвознавчі огляди про них, писала теоретичні праці.

У 1922 році, переїхавши жити до Москви, не поривала зв’язків з Україною, її майстрами, художниками та була впродовж 1928-1940-х років мистецьким куратором української художньо-кустарної промисловості.

Статті про Євгенію Прибильську:

• Тетяна Кара-Васильєва. Народне мистецтво і художники авангарду. Стаття з журналу “Народне мистецтво”, №3-4 за 2001 рік.
• Сергій Шестаков. Взаємовплив професійного та народного мистецтва на прикладі творчості Ганни Собачко, Василя Довгошиї та Євмена Пшеченка.
• Георгій Коваленко. Олександра Екстер та її студія (Київ, 1918).