Найбільше самовиробництво у торжестві звільненого Бога від творення було кинуте у безкінечність. Бог цей, досконалий мислитель (спільножиття), через думку свою творив світ не вживши жодної хвилини праці (за виключенням ліплення людини з глини). Через шість разів “Так буде” побудував світ. Шість днів творіння і постав всесвіт — зразок Божої досконалості (спільножиття), в якій людині, як теж завершеному землі творінню, була надана пріоритетна роль, як теж завершеному землі створінню, була надана над усім у раю. Але виявилося згодом, що людина не була досконалою, вона згрішила. Гріх звідси ніщо інше як результат недосконалості системи — злочинність її наслідок. Якби Бог побудував у досконалості систему, не згрішив би Адам, а якби людина побудувала свій рай-державу не було би в ній ні суду ні злочину. У чому ж полягає помилка? Уся помилка в тому, що у системі було встановлено межу. Система, що не має межі, не має дефектів. Бог очевидно начебто для випробування встановив межу і випробування його дорого після обійшлося. Рай звалився і замість того, аби у його системі була досконалість через межу, досконалість стала руйнуватися. Отже в забороні полягають гріховності та недосконалості. У життєустрої людини, усі його області розвиваються через заборони, тобто встановлена істина встановлює заборони для нової ж. Область навіть технічна перебуває у стані забороненої істини, здається її область дуже наочна у практичному сенсі, однак багатьом винахідникам довелося загинути (Моллер — винахідник панчішно-в’язальної машини був втоплений мешканцями Данцигу), і дійсно побудова системи проходить не інакше як через злочинність, руйнування попередньої системи та побудову нової; кожна система є побудова одиниць так, щоб рухаючись кожна в своєму призначеному місці не могла вийти за межі системи. Крах системи неминучий, коли одна одиниця виходить за межі її, і немає системи коли одиниці не введені в її межі. Досконалість системи визначається тим, що всяка одиниця отримуючи вільний рух, не відчуваючи тиску, все таки не може вийти за межі системи. Таку систему назву родовою. Родові зчеплення і творять родові системи. Чомусь гріхопадіння системи спіткало тільки земний рай, але не увесь всесвіт, і навіть сама земля не стала в цьому гріху і тому бачу, що всесвіт безгрішний у системі. Вона, родова система, не знає ні заборон, ні меж, ні кордонів, ні законів. Немає у ній руйнування і не може бути, бо зникнення планет, руйнування їх, те, що спільножиття називає катастрофою, у ній не існує. Родові зчеплення залишаться у своїй силі та життя русі, а оскільки немає у них досконалості спільножиття, то форми їх, ті чи інші рівні у своїх зчепленнях, їхня свідомість ніколи не щезає. Адам переступив межу заборони, і було досить щоб рід його весь покарати вигнанням. Почалася історія його людського страждання, поту, мозолів, кровопролиття, історія праці. Так жахливо була покарана Богом людина. Рай звалився, все розбіглося і здичавіло. Благо раю зникло, але ж Адам повинен був лише споглядати вічний прекрасний рух, навіть нічого не мислити, бо вже про все помислив Бог.
ПІДТРИМАТИ БІБЛІОТЕКУ
uartlib@gmail.com
Позначки
Анатолій Петрицький
Андрієнко-Нечитайло
Василь Кричевський
Давид Бурлюк
Михайло Андрієнко
Ніл Хасевич
Олекса Бахматюк
Олександр Архипенко
Олександр Богомазов
Олександр Ганжа
Олександр Мурашко
Олександр Саєнко
Олександра Екстер
Олена Кульчицька
Олена Овчинникова
Петро Андрусів
Петро Холодний
Роман Яців
Святослав Гординський
Софія Караффа-Корбут
Український авангард
Фотій Красицький
Франциск Оленський
Юрій Белічко
Яків Гніздовський
Японія
Ярина Гоменюк
авангард
графiка
гуцульська кераміка
гуцульське мистецтво
декоративне мистецтво
книжкова ілюстрація
кобзар
кобзарі
кубофутуризм
мемуари
музеї Києва
офорти
пейзаж
петриківка
портрет
скульптура
сценографія
українська сецесія