Проведення нових релігійних систем має ті ж засоби, що і всі економічні, політичні або громадянський технікум. Язичництво знищило християнську систему, потім християни знищили єретиків, так і в громадянських системах одна знищує іншу. Кожна система релігійна доводить народу свою перевагу і благо досягнення Бога, також і громадянськи система доводить своє благо і якнайшвидше його досягнення у…
Бога людина зробила абсолютною досконалістю навмисне або випадково, але у будь-якому випадку у визначення Бога в абсолютному, нею було встановлено межу, бо в іншому випадку ніколи би не досяг Бога. В абсолюті межа досконалостей, і якщо би Бог не мав кордонів, то людині не виявилося би можливим досягти його. Але інший бік каже інше; наприклад…
Кожна людина поспішає до досконалості своєї, прагне бути ближче до Бога, бо у Бозі її досконалість, відповідно кожен крок людини має бути спрямований до Бога, для чого вона вишукує шляхи або засоби — просто шукає ознак Бога. Думаючи про досягнення, вона побудувала собі два шляхи. Релігійний технікум і громадянський або фабричний, церкву і фабрику. Релігійний…
Отже Бог задумав побудувати світ, аби звільнитися нарешті від нього, стати вільним, прийняти на себе повне ніщо чи вічний спокій не як велика істота, що мислить, бо ні про що більше мислити — усе досконале. Тим же хотів обдарувати і людину на землі. Людина ж не витримала системи та переступила її, вийшла з її плану,…
Найбільше самовиробництво у торжестві звільненого Бога від творення було кинуте у безкінечність. Бог цей, досконалий мислитель (спільножиття), через думку свою творив світ не вживши жодної хвилини праці (за виключенням ліплення людини з глини). Через шість разів “Так буде” побудував світ. Шість днів творіння і постав всесвіт — зразок Божої досконалості (спільножиття), в якій людині, як…
Людство через своє зусилля виділяє зі свого середовища думку, яку зводить на трон правління, чи ж нова істина збуджує людей та оселившись на ньому зводить себе на трон нового шляху. Усі істини закладені у людстві та загораються у ньому, і тому істина прагне пробудити себе в усьому щоб пересунути все у новий шлях. Така думка…
Людина перебуваючи у ядрі всесвітнього збудження відчуває себе перед таємницею досконалостей, лякаючись мороку таємниці, вона поспішає їх пізнати, пізнати ж вона може через вдосконалення (судження спільножиття), бо тільки творячи найдосконаліше знаряддя, пізнає чи руйнує таємницю, так свідчить логіка спільножиття. Так усе явне в природі міццю своєї досконалості каже їй, що всесвіт як досконалість — Бог….
Людина теж Космос або Геркулес, біля якого крутяться сонця та їхні системи, так біля неї у вихорі крутяться усі створені нею предмети, вона, як сонце, керує ними і тягне за собою в невідомий їй шлях безкінечного, як всесвіт з усіма своїми збудженнями, може бути прагне єдності, так і всі його розпилені “предмети” складають єдність його…
Перед людиною стоїть світ як незмінний факт дійсності, як непорушна реальність (говір спільножиття), однак у цю непорушну реальність, як дійсність, не можуть увійти двоє, аби винести одну суму, однаково виміряти. Скільки б не увійшло у цю дійсність людей, кожен принесе інакшу дійсність, а інший нічого не принесе бо не побачить нічого дійсного — кожен принесе…
Досліджувати дійсність значить досліджувати те, чого не існує, те що незрозуміле, а незрозуміле для людини те що не існує, відповідно дослідженню підлягає неіснуюче. Людина визначила існування речей заздалегідь для неї незрозумілих, неіснуючих і хоче досліджувати їх, взяти будь-яку з речей визначених людиною і спробувати її дослідити і ми побачимо, що вона одразу під напором з…
