КАРЛО ЗВІРИНСЬКИЙ

1923–1997

Карло Звіринський

Живописець, графік і педагог. Навчався у Львівській мистецько-промисловій школі (1942–43; викладачі В. Баляс, М. Бутович, А. Малюца, М. Осінчук), закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1953; викладач Р. Сельський). Відтоді викладав у Львові: в училищі прикладного і декоративного мистецтва; 1959–82, 1988–88 — в інституті прикладного та декоративного мистецтва; від 1993 — в Академії Мистецтв: професор кафедри монументального живопису, від 1997 — професор кафедри сакрального мистецтва, водночас — керівник школи іконопису ім. св. Луки при монастирі отців cтудитів. Від 1953 року — учасник міських, всеукраїнських, всесоюзних та зарубіжних художніх виставок. Персональні виставки пройшли у Львові (1995, посмертні — 1998, 1999, 2002), Хмельницькому (1995), Києві (1996, посмертна — 2002). 

За протистояння тоталітарного режиму в Україні був переслідуваний. Творчість Карла Звіринського органічно входить до загального процесу розвитку образотворчого мистецтва, але до 1992 офіційно була невизнаною. У 1950-х рр. звернувся до концептуального мистецтва. Порушував загально-людську проблематику (життя й смерть, земне і потойбічне). Творчість Звіринського має виразну національну специфіку. Спираючись на об’єктивну реальність, був схильним до абстрактно-асоціативного мислення. Новатор у галузі форми (пластична ідея, ритмічність, контрастність), майcтер колористичного письма (зіставлення, фактурність, пульсація світлотіні). У творах переважає образне бачення світу ідей, зіставлення художніх засобів, використання фактури і власної техніки. Створював пейзажі, аплікації, натюрморти, абстрактні композиції (техніки: темпера, олія, рельєф, аплікація), ілюстрації до книг, екслібриси, монотипії, лінорити. У 1950–90-і роки розписував церкви на Львівщині. Автор поліхромії трьох церков, іконостасів, ікон. 

У 1960 створив мистецьку школу (отримала назву «підпільна школа Звіринського») для творчої молоді з метою формування нового покоління художників, здатного забезпечити безперервність процесу повноцінного розвитку національної культури. Особливу увагу приділяв вивченню досягнень світ. культури та розвитку національної свідомості. Автор наукових праць з методики викладання живопису, церковного малярства, мистецької освіти, естетичного виховання. Окремі роботи зберігаються в Національному художньому музеї, Національному музеї у Львові, Львівській галереї мистецтв, музеях Нью-Йорка, Торонто. Серед учнів — В. Бажай, А. Бокотей, П. Маркович, І. Марчук, О. Мінько, Р. Петрук, Б. Сойка, Б. Сорока, З. Флінта.

Книги про Карла Звіринського:

  • Карло Звіринський. 1923–1997. Cпогади. Cтатті. Малярство. Львів, Малті-М, 2002.
  • Карло Звіринський. Все моє малярство — то молитва. Спогади, інтерв’ю, роздуми, статті. Львів, Манускрипт—Львів, 2017. 
  • Богдан Мисюга. Герметичне коло Карла Звіринського: альбом-монографія. Львів, МСУМК, ЛНАМ, Коло, 2019. 

Книги з ілюстраціями Карла Звіринського:

Translate this page:

Українські художники

Всі художники
Translate »