ЄВГЕНІЯ ГЕНИК

1926–

Євгенія Геник

Євгенія Геник

Євгенія Петрівна Геник народилась у селянській родині в селі Верхній Березів Косівського району. В 1947-у році отримала середню освіту. Працювала сільським учителем, продовжуючи заочно навча­тись в Коломийському педагогічному училищі. З 1960-о року очолила гурток художньої вишивки Коломийського Палацу піонерів, де нею створено музей кращих творів народного мистецтва.

Весь свій вільний час Євгенія Петрівна присвятила премудростям гуцульської вишивки. В своїй творчості Геник обирає традиційні вироби побутового вжитку та одягу. Значне місце в її творчості відведено рушнику, різноманітним сервет­кам, наволочкам, накидкам на телевізор, доріжкам та портьє­рам. Вишиті чоловічі сорочки та жіночі блузки характерні для раннього періоду творчості майстрині.

Вона, як багато інших вишивальниць, має свій малюнок, колорит, композицію орнаменту, своєрідну техніку вишивки, яку можна характеризувати як орнаментальну гуцульську вишивку. Реалістична за формою вишивки Євгенії Геник базу­ється на геометричній орнаментиці, основними елементами є трикутник, комбінація якого утворює різноманітні геомет­ричні фігури: квадрат, ромб, прямокутник.

Євгенія Петрівна володіє досконало всіма техніками ви­шивки, внаслідок чого ефективного звучання досягають під­няті нею теми. Найулюблінішою технікою майстрині залиша­ється низинка. Клопіткі та скрупульозні прийоми цієї техніки дають можливість створити майстрині витончені, компози­ційно продумані, багатоколоритні та графічно чіткі твори на­родно-прикладного мистецтва.

Традиційні елементи гуцульської вишивки Косівського та Коломийського районів — “головки”, “рачки”, “кучерики”, “зірочки”, “ріжки” і “чічки” утворюють барвисті смуги “головного орнаменту”, а ніжно-білі цирки та мережки ідуть оба­біч “шнурочків” та “поверхниць”. Це орнаментальні компози­ції рушників “Березівський”, “Писанковий”, “Качурики”, “Яворівський”, “Карпати” та інші.

Інколи майстриня створює живописні орнаментальні ком­позиції шляхом поєднання елементів геометричного і рослин­ного узорів, характерних для сіл Печеніжина, Вербіжа, Корнича, Шешорів і Брусторів. Прекрасними взірцями цих орна­ментальних композицій служать рушники “Корнецький”, “Ружа”, “Квітуча левада”, “Чічка”.

Цікавим етапом в творчості Євгенії Петрівни є звернення її до майже забутої техніки силянки та ткацтва з бісеру. Цей вид мистецтва в її творчості набув небувалого розквіту. В її руках відродився затухаючий пломінь прикрас з дивовижних бісеринок. Досконало володіючи технікою силянки та ткацтва з бісеру, Геник виготовила більше сотні жіночих прикрас, унікальних за формою, пластичним рішенням і кольоровим звучанням. Це різноманітні гердани, змійки, кулони, брошки.

Вперше її твори експонувались на виставці в Коломиї в 1977-у році. З цього часу Євгенія Петрівна — неодноразовий учасник обласних, республіканських і міжнарод­них виставок. Неодноразово нагороджена грамотами і дипло­мами.

Книги про Євгенію Геник:

Українські художники

Всі художники
'
Share This