АНАТОЛІЙ КРИВОЛАП

1946

Анатолій Криволап

Художник народився у 1946-у році в місті Яготин. У 1976-у році закінчив Київський художній інститут, де навчався в майстерні одного з найбільш консервативних радянських художників – Віктора Григоровича Пузиркова (1918-1999). І хоча Анатолій Криволап завжди з вдячністю відгукується про своїх вчителів, які дали йому основи професії, після закінчення вузу він “не знав, що робити”. Перші спроби “тематичних картин” (сцени громадянської війни, демонстрацій) не принесли ані впевненості, ані насолоди. Також не задовольняли художника і багаточисельні пейзажі та натюрморти, створені у розповсюдженій в офіційному київському живописі манері “натуралізму з імпресіонізмом”. Вихід Криволапа в “інший” творчий простір розтягнувся на роки, але нарешті йому пощастило. У житті художника з`явився польський лікар Рішард Врублевський, який став першим покупцем і відданим колекціонером робіт Анатолія Дмитровича. У 2009-у році він видав каталог “30 років. Шлях художника та колекціонера”, в якому зібрав не лише картини Криволапа з кінця 1970-х років, а й фотографії і тексти художника.

Творчий перелом розпочався для майстра в середині 1980-х років разом з “відкриттям” фовістів. Яскраві кольори їхніх картин, вільна інтерпретація предметного світу, де головною була виразність, пластична експресія творів, виявилися співзвучні образному баченню художника, який, слідом за Андре Дереном, дійшов висновку: “…реалістичний період живопису закінчився. Власне, живопис тільки починається”…

З кінця 1980-х років Анатолій Криволап починає активно виставлятися, про нього пишуть критики, відзначаючи живописний темперемаент, своєрідне відчуття колориту. Він малює пейзажі з фігурами, натюрморти, жіночі акти. Творчі пошуки художника цього періоду були багато в чому пов`язані для нього з переосмисленням досвіду таких чудових живописців як Анрі Матісс, Ніколя де Сталь, Серж Поляков, Жан Базен, Альфред Манесьє.

У 1992-у році разом з Тіберієм Сільваші, Олександром Животковим, Марком Гейко, Миколаєм Кривенко засновує групу “Живописний заповідник”. Криволап найбільш радикально висловив ідеї цього угрупування: дослідження можливостей кольору та самої фарби як універсального матеріалу з величезним кольоро-пластичним діапазоном. “Абстрактний період” у творчості Криволапа тривав до початку 2000-х, а згодом у творчості майстра з`явилася нова тема – “український пейзаж”. Поштовхом для зміни теми слугувала реальна ситуація: на початку 2000-х художник переїхав у невеличке село Засупоївка під Києвом. Краса природи зачарувала міського мешканця.

У 2011-у Криволап був визнаний “Людиною року” в Україні; у 2012-у отримав Національну премію імені Т. Г. Шевченка. 2011-о року роботи Анатолія Дмитровича двічі встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному арт-ринку.

Книги про Анатолія Криволапа:

• Анатолій Криволап. Український мотив. Ностальгія. 2000–2005. Альбом. Київ, Атлант ЮЕмСі, 2006.
• Анатолій Криволап. Український мотив. Тиша. 2005–2008. Альбом. Київ, Атлант ЮЕмСі, 2008.
• Анатолій Криволап. Структури: Альбом. Київ, Атлант ЮЕмСі, 2009.
• Олеся Авраменко. Метафізика чистого кольору Анатолія Криволапа. Київ, Art Huss, 2013.
• Анатолій Криволап. Комплект листівок. Київ, Art Huss, 2014.
• Олеся Авраменко. Криволап. Метафізика чистого кольору. Київ, Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, 2018.