Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Фотокнигу Софії Яблонської видано накладом у 100 екземплярів

Софія Яблонська - мандрівниця, письменниця, кінодокументалістка; єдина українка, яка у 1930-х роках об`їздила усю Азію та інші екзотичні країни. Ця книга вперше презентує Яблонську як талановитого фотографа.
Придбати зараз

ЯКІВ ПАДАЛКА 

19??–2000

Яків Падалка

Яків Падалка

Україна завжди була щедра на талановитих майстрів-гончарів. Один з них — київський майстер Яків Іванович Падалка. Древнє ремесло дісталося йому у спадщину від його предків. Далеко за межами села Межиріч (те­пер Сумської області) лунала слава про його прадіда, потомственого гончара Федота Романовича Падалку. Куманцями, барильцями, найрізноманітнішим фігур­ним посудом останнього милувалися глядачі виставок у Москві, Петербурзі, Ростові, а у 1887 році, на кус­тарній виставці у Харкові, він отримав Срібну ме­даль. Майстер своєї справи — Федот Романович Па­далка виховав багатьох учнів, довгий час керував гончарною майстернею, заснованою в його селі гра­фом Капністом. Серед учнів був і онук, батько Якова Івановича — Іван Андрійович.

Так, від одного покоління до другого, передавалися в родині Падалок секрети мистецтва вогню. І для Якова Івановича питання про обрання професії ніко­ли не стояло, бо радість роботи з глиною він пі­знав рано. Коли хлопчик підріс — став помічником у батька. Іван Андрійович на той час працював на Сумсько- Степанівському горняно-черепичному заводі. Це була перша професійна школа майстерності для Якова Івановича, а батько став його першим вчителем.

З 1939 року Я. Падалка навчався в професійній шко­лі при вищезгаданому заводі. Потім гончарив у різних установах Києва і області, а в 1968—1986-у ро­ках працював у лабораторії архітектурно-художньої кераміки при Київському зональному науково-дослід­ному інституті експериментального проектування житлових та громадських споруд.

Саме в стінах цієї лабораторії зріс і набув розквіту талант Я. Падалки. Цьому сприяло спілкування з професійними художниками, а також з композиторами, письменниками, вченими, які часто відвідували цей заклад. В київських музеях майстер знайомився з найкращими творами українського декоративного мистецтва. Усе це збагачувало творчу уяву художни­ка, розширювало діапазон його тем, підвищувало професійний рівень. Тут вперше Яків Іванович звернувся до декоративної скульптури. Безперечно, що і раніше йому доводилося створювати невеличкі скульптурки. Ще в дитинстві він допомагав батькові виготовляти на ярмарок численні свищики й іграшки. То були типові зразки традиційної, дещо архаїчної, народної пластики — звірі, птахи. Знайомство ж в лабораторії з творчістю таких самобутніх майстрів скульптури малих форм як І. Т. Гончар і О. С. Железняк стало для Падалки поштовхом для створення якісно нових зразків скульптури. Саме у цьому жан­рі найглибше розкрився талант народного умільця. Вражає стильове і жанрове розмаїття його робіт. Дав­ні народні форми української іграшки, виконані Падалкою, збагачені його великою творчою уявою. На­віть трактування найтрадиційніших образів народної скульптури — коників, птахів, баранців, оленів, чор­тів — у митця цілком самобутнє. А скільки оригі­нальних образів було підказано творцю його неви­черпною фантазією!

Життєві спостереження, натура, стають для народного художника джерелом натхнення, поштовхом до імпровізації. Доповнивши їх казковою вигадливістю, опоетизованою декоративністю, часто — і гумором,— Падалка-скульптор, неначе добрий чаклун, творить свій дивосвіт. У ньо­му живуть жар-птиці з розцяцькованими хвостами- віялами, пихаті павичі, сороки-щебетухи, веселі коники-скакунці, розлючений єдиноріг та грайливі чор­тенята. Багато з робіт — це декоративна скульптура великошарових форм. Пластично виразні, часто із за­стосуванням ліпленого чи фактурного декору, робо­ти Падалки демонструють його професійне розу­міння виразних можливостей матеріалу, природний художній смак.

Українські художники

Всі художники
'
Share This