МИХАЙЛО ЧЕРЕШНЬОВСЬКИЙ
1911–1994
Михайло Черешньовський
Український скульптор-монументаліст, педагог, громадський діяч. Михайло Черешньовський походить з Лемківщини. Його рідне село Стежниця Ліського повіту, де він народився 5 березня 1911 року, належить тепер до Польщі. Різьбити по дереву почав у дитинстві. Закінчив відділ різьби і скульптури художньої школи в Коломиї. У 1939 році закінчив Краківську школу пластичного мистецтва Академії мистецтв, де був членом мистецького гуртка «Зарево».
Під час Другої світової війни створив у Болехові художню майстерню, вирізьбив з пам’яті портрет брата Івана, розстріляного німцями, працював над створенням образу Тараса Шевченка.
У 1947 році виїхав на ха кордон, у 1949-у переїхав з Баварії до США. Працював у техніці декоративної різьби на дереві — виконував релігійні фігури й іконостаси для українських церков у США. Був майстро портретної скульптури: створював голови та погруддя Т.Чупринки, С.Бандери, Д.Донцова, О.Ольжича, Й.Гірняка, В.Переяславця, Р.Богачевської та інших.
Створив ряд пам’ятників у бронзі, зокрема «Пам’ятник Героям» (штат Нью-Йорк), пам’ятники Лесі Українці в Парку Народів у Клівленді, у столиці канадської провінції Онтаріо місті Торонто (у 1975 році) і на українській оселі в Кергонксоні (штат Нью-Йорк). Пам’ятники Лесі Українці є чи не найбільшою творчою перемогою автора в ділянці монументальної скульптури. Робота над цими проектами тривала довго, напружено, вдумливо. Маестро неодноразово зустрічався з сестрою поетеси Ізидорою Косач-Борисовою, ретельно студіював її родинний фотоархів. З іншого боку, входив у духовний світ Лесі Українки через її творчість. Пам’ятники Лесі Українці, виконані Михайлом Черешньовським, точно виразили фізичну подібність, одуховлену внутрішнім світом жінки, мислительки, творця.
Шедевром Черешньовського вважається інтер’єр церкви святого Івана Хрестителя біля Гантеру. Його мистецькому різцю належить іконостас, панікадило, кивот, престол, процесійний хрест, тетрапод, проповідниця. Прийоми лемківського різьбярства з відчутною багатовіковою традицією (рельєфна, барельєфна, кругла на пласка техніка) перейшли в індивідуальний професійний стиль скульптора.