ДАНИЛО ДЕМУЦЬКИЙ

1893–1954

Данило Демуцький

Кінооператор, майстер художньої фотографії. Син Порфирія Демуцького. Закінчив юридичний факультет Університету св. Володимира у Києві (1917). Член Київського товариства фотоаматорів “Даґер” (від 1912), учасник його виставок (6 робіт експонувалися 1916), а також Всеросійської виставки у Києві 1913 (4 роботи), виставки Одеського фотографічного товариства 1916 (8 робіт). Демуцького відзначено золотою медаллю Міжнардної виставки ужиткового мистецтва у Парижі (1925). У 1921–25 працював завідуючим фотолабораторією при Музеї антропології та етнографії ВУАН. Співпрацював з театром “Березіль” Леся Курбаса.

1925–29 – на Одеській, від 1929 – на Київській кінофабриці. У співпраці з режисером Олександром Довженком зняв стрічки “Вася-реформатор”, “Ягідка кохання” (обидві – 1926), “Арсенал” (1929), “Земля” (1930), “Іван” (1932); з іншими режисерами – “Два дні”, “Свіжий вітер” (обидві – 1927), “Людина з лісу” (1928; усі – реж. Г. Стабовий), “Примха Катерини ІІ” (1928), “Мертва петля” (1929), “Тобі дарую” (1930), “Фата моргана” (1931).

19 жовтня 1934 року заарештований за звинуваченням у зв’язках з емігрантськими організаціями білогвардійців, вимушений виїхати з Києва. Від січня 1938 до червня 1939 – знову під слідством. Упродовж 1935–37 і 1941–48 на Ташкентській студії кінохроніки та художніх фільмів зняв стрічки “Насреддін у Бухарі” (1943, режисер Я. Протазанов), “Тахір і Зухра” (1945), “Пригоди Насреддіна” (1947; обидві – режисер Н. Ганієв). Зняв також фільми “Роки молодії” (1942, режисер Г. Грічер-Черіковер), “Подвиг розвідника” (1947, режисер Б. Барнет), “У мирні дні” (1950, режисер В. Браун; премія 6-го Мкф у Карлових Варах, Чехословаччина, 1951), “Тарас Шевченко” (1951, режисер І. Савченко; Сталінська премія, 1952), “Калиновий гай” (1953, режисер Т. Левчук). Один із засновників поетичного образного кіно. Вдало використовував світлотіньові контрасти у вираженні характеру подій фільмів.

Translate this page:

Українські художники

Всі художники
Translate »