ВІКТОР ГОНТАРІВ
1943–2009
Віктор Гонтарів
Народився 30 жовтня 1942 року в селі Сотницький Козачок Харківської області. У 1952-у сім’я переїздить до Харкова. З 1956-о навчався у дитячий художній школі ім. І. Ю.Репіна у Харкові. У 1958-63 роках навчався у Харківському Державному художньому училищі. Викладач І. М. Стаханов.
У 1963-67 роках працює у проектному інституті “Укроргстанкінпром” у відділі промислової естетики. У 1967-72 роках навчався у Ленінградському Вищому художньо-промисловому училищі ім. В. І. Мухіної, керівники О. А. Казанцев, Г. О. Рубльов, де отримав диплом художника-монументаліста.
З 1973 року живе і працює в Харкові, викладає на кафедрі рисунку Харківського художньо-промислового інституту, виконує численні стінні розписи у місті. З 1974 року займається станковим живописом і приймає участь у численних обласних, республіканських, міжнародних художніх виставках, має персональні виставки. З 1977 року член Спілки художників СРСР, постійний член художніх рад, голова монументальної секції ХОСХУ. З 1992 року член Національної Спілки художників України.
У 1995 році отримав Почесне звання “Заслужений художник України”. З 1999 року очолює майстерню історичногго мистецтва на кафедрі монументального живопису Харківської державної академії дизайну і мистецтв. У 2001 році обраний член-кореспондентом Академії мистецтв України. У 2003 році отримав золоту медаль Академії мистецтв України. У 2006 році обраний дійсним членом Академії мистецтв України.
У 2009 році став лауреатом Шевченківської премії. Віктор Гонтарів свою творчість будує на міцних національних традиціях, розвинутих і збагачених органічною єдністю із світовою образотворчістю як класичної доби, так і сучасності.
Годі перелічити складові його творчості – лінеарну майстерність, де лінії довгасті, м’які, елегантні, витончені, відчуття ритму розташування площин, їх максимально колористичне узагальнення, витончене нюансування колориту – майже монохромного, що відлискує металевим полиском; продуману строгість композиційної побудови, пристрасть до загострених контрастів схвильовано-експресивної форми при медитативному настрої. Таким є і сам майстер – слобожанський характерник з незмінною люлькою на кшталт козацької, артистичною зачіскою, любов’ю до пісні та міцного слівця, прекрасний педагог і улюбленець своїх студентів.
