ГАННА ВАСИЛАЩУК
1924–2003
Ганна Василащук
Ганна Василівна Василащук народилася у 1924 році в селі Шешори Косівського району на Івано-Франківщині в селянській родині. Під час війни, коли через їхнє село проходила лінія фронту, батьківська хата згоріла, й сім’я перебралася в сусіднє село Шешори. Тут Ганна закінчила п’ять класів місцевої школи у 1936 році. Через кілька років вирішила присвятити себе творчості. У 1964 році ряд творів майстрині – зокрема ті, які вона присвятила 150-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка – був придбаний провідними музеями України. У 1967 році у Києві, в Державному музеї Т. Г. Шевченка, відбулася персональна виставка творів майстрині. Репродукціями орнаментальних рушників Василащук та Г. Верес ілюстровано “Кобзар” Тараса Шевченка (Київ, 1971).
Творчий пошук Ганни Василащук — новаторство в царині народного декору. В ньому з’явився сюжет, розвиток дії. Рушник Василащук справді став своєрідною піснею-думою. Техніки перевірного та човникового ткання розкрили перед майстринею широкі можливості для поглиблення змісту.
У майстрині на повну силу зазвучали оранжеві, темно-коричневі, гарячо-червоні кольори. Подібно до верет, ткаля чергує на рушниках смужки орнаменту й поля. Своєрідним “алфавітом” її мови стали ромбики, хрестики, зірочки — власне, ті елементи, що вважаються традиційними в гуцульській народній вишивці, ткацтві, різьбі, писанкарстві. У творах Ганни Василащук вражає не тільки виняткова технічна досконалість, глибоке знання народної орнаментики та колористики, а й на диво майстерне їх використання для відтворення високого естетичного змісту та філософської ідеї. В них не лише поезія, не лише краса заради краси, а насамперед глибоке осмислення обраної теми.
Любов Ганни Василівни до природи, до людей повертається до неї любов’ю і визнанням. Михайло Стельмах, даруючи їй свої книги “Кров людська — не водиця” та “Щедрий вечір”, щиро написав у посвяті: “Чудесному таланту поетичної Гуцульщини. Щедрий вечір людині щедрого і доброго таланту”.