ІННА КОЛОМІЄЦЬ
1921–2005
Інна Коломієць
Творчість Інни Коломієць — приклад автентичного національного мистецтва ХХ століття; її спеціалізація – станкова та монументальна скульптура, пластика малих форм, архітектурна кераміка, медальєрне мистецтво. Для творчості Коломієць характерні точні психологічні характеристики, відчуття композиції.
У дитинстві на світогляд Інни Коломієць великий вплив мали педагоги, у яких вона вчилась — заслужені діячі мистецтв України Л. Муравіна, Ф. Кричевський, професори М. Гельман, К. Єлева та М. Шаронов. У 1951 році скульпторка закінчила Київський художній інститут і почала брати участь майже в усіх великих художніх виставках.
Велике значення в житті Інни Коломієць відіграли навчання в аспірантурі Академії архітектури УРСР, спілкування з провідними архітекторами республіки — В. Заболотним, В. Єлізаровим, Е. Катоніним, Ю. Асєєвим, вивчення народної архітектури та зв’язаного з нею народного мистецтва. Перша популярність до Коломієць прийшла зі статуеткою “Перша літера” (1953), яка була випущена мільйонними тиражами.
Серія робіт скульпторки після подорожей до Франції, Італії, Іспанії, Японії, Єгипту демонструвала вирішення нових пластичних завдань, що їх Коломієць ставила перед собою. І французька “Продавщиця квітів” (1959), і “Єгиптянка” (1962), і “Стара гейша” (1966), і “На іспанських сходах” наділяють жінку роллю медіума між світом образу і свідомістю глядача, при цьому весь діапазон найтонших проявів життя втілюється у пластиці жіночого тіла. Мистецтво Коломієць то жартівливе (весела іронія “Енеїди”), то безмежно драматичне (цикл робіт “Чорнобиль”, “Річки”), то філософське (пам’ятник композиторам Максиму Березовському та Дмитру Бортнянському у Глухові).
З початку 1970-х через заборону від органів КДБ майстриня стала “невиїзною”, але продовжила чимало подорожувати територією СРСР.