ОЛЕКСАНДР КОЗЮРЕНКО
1892–1959
Олександр Григорович Козюренко народився 10 квітня 1892 року в селі Гниляково нині Одеської області. 1905 року він — учень малярного цеху Одеського суднобудівного заводу, з 1912 року вчиться в Одеському художньому училищі в класі малюнка художника І. Колесникова. На початку першої світової війни майбутній художник — рядовий російської армії, потім червоногвардієць на фронтах громадянської війни.
У 1921 році Козюренко стає членом Спілки “Робмис” в Одесі, продовжує навчання в першій пролетарській художній студії-майстерні, якою керує Ю. Бершадський, працює художником губполітосвіти. З 1922 року художник співпрацює спочатку у вінницькій газеті “Червоний край”, потім у харківських газетах “Харківський пролетарій”, “Селянська правда”, “Колгоспне село”, у київських — “Більшовик”, “Советская Украина”, “Комуніст” одночасно ілюструє журнали “Безвірник”, “Всесвіт”, “Декада”, “Червоний перець” тощо. У дні Другої світової війни Козюренко — художник-карикатурист в газетах “Красная Армия”, “Коммунист Таджикистана”, “Радянська Україна”, в журналі “Перець”.
Відтоді і до кінця свого життя Козюренко — незмінний співробітник журналу “Перець”, протягом багатьох років — член редакційної колегії, завідувач художнього відділу журналу. Його карикатури, шаржі постійно друкуються в республіканських газетах та журналах. За видатні заслуги в розвитку українського мистецтва Президія Верховної Ради УРСР 31 серпня 1950 року надала художникові почесне звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Помер Козюренко 28 квітня 1959 року. У жовтні 1961 року в пам’ять про визначного митця Спілка художників УРСР та редакція журналу “Перець” влаштували персональну виставку творів художника, яка продемонструвала своєрідний талант і темперамент художника-бійця Олександра Григоровича Козюренка.
Син Олександра Козюренка – Юрій Козюренко – також став художником-карикатуристом.