БОРИС КРЮКОВ

1895–1967

Борис Крюков

Маляр, театральний художник, графік, майстер мозаїки. Закінчив Київську художню школу (клас Федіра Кричевського; 1918). Викладав у Кам’янець-Подільському художньо-промисловому технікумі (до 1923), працював декоратором у Київському театрі опери та балету ім. Т. Г. Шевченка (1923-1941). Протягом 1920-1930-х років проілюстрував понад 500 книжкових видань, серед яких твори Т. Шевченка, І. Франка, Б. Антоненка-Давидовича, О. Іваненко, О. Пушкіна, Ч. Діккенса. Працював для видавництв ДВУ, “Дитвидав” та ін. 3 1943-о року мешкав у Львові, Кракові, Австрії.

1948-о переїхав року до Аргентини, мешкав у Буенос-Айресі. Оформлював книжки для видавництв “Ель Атенео” (серія “Незабутні класики”), “Атлантида” та різних українських видавництв. Член СУНЛМ (Аргентина, 1948).

Автор живописних портретів та пейзажів. Серед олійних творів: “Біля коня” (1929), “Дніпробуд” (1930-1931), “Азовсталь” (1938), “Карнавал”, “Акт”, “Автопортрет” (1962), “Портрет кардинала Й.Сліпого”, “Козаки на морі”. Створив мозаїчний запрестольний образ в українській католицькій катедрі в Буенос-Айресі (1967). Автор обкладинок та ілюстрацій до творів В.Короленка “Сліпий музикант” (1927), М.Гоголя “Портрет” (1928), М.Коцюбинського “Казка про двох цапків2, С.Цвейґа “Лист незнайомої”, М.Сервантеса “Дон Кіхот”, Данте “Божественна комедія”, Дж.Боккаччо “Декамерон” та ін. Експонувався на виставках у Львові, Києві, Мадриді, Торонто, Нью-Йорку. У 1950-х роках мав майже щороку індивідуальні виставки в престижних Галереях Буенос-Айреса (Мюллер, Ван-Ріель, Віткомб).

Книги з ілюстраціями Бориса Крюкова:

• Коза-дереза. Київ, Державне видавництво України, 1929.
• C. Федорченко. Нумо, хто кінець знайде? Київ, Культура, 1929.
• А. Коваленський. Про свинку-щетинку чорнесеньку спинку. Київ, Культура, 1930.
• А. Барто. Почему. Киев, Культура, 1930.
• Лев Длигач. Автобус. Киев, Культура, 1930.
• Н. Гловацкая. Наши спортсмены. Киев, Культура, 1930.
• С. Федорченко. И снег и смех! Москва, Государственное издательство, 1930.
• Борис Крюков. Пожарня. Київ, Культура, 1930.
• Микола Погідний. Ілля Муромець. Буенос-Айрес, Видавництво Юліана Середняка, 1967.  
• Ігор Качуровський. Пан Коцький. Київ, Веселка, 1992.