РОСТИСЛАВ ЛАХ
1942–1995
Творча постава Ростислава Лаха найчастіше асоціюється зі скульптурою (круглою різьбою в матеріалі дерева), що, безсумнівно, не є безпідставним — сам художник неодноразово наголошував на значенні його формальних новацій у тривимірному пластичному мисленні. Однак зводити його ім’я лише до цієї професійної сфери не дає права багата й різнобічна спадщина, серед якої на рівних промовляє і малярство, і графіка. У творчому доробку художника понад 500 живописних полотен i більш ніж 60 творів дерев’яної скульптури.
Відділ художньої обробки дерева Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Труша Ростислав Лах закінчив 1965 року, одразу ж долучившись до широкого художницького руху за національний вираз у формі через встановлення концептуального зв’язку з українською етнічною традицією. Твори 1966-1970-х років — різьба і графіка — відображали різні якісні щаблі вироблення його авторської мови у сплаві чуттєвості, метафор і пластичних засобів. Фактично, вже від перших спроб він ставив перед собою завдання щоразу структурувати образ комбінацією певних виражальних засобів. У графіці до таких належали композиція з експресивним внутрішнім ладом, підтриманим лінією, штрихом і фактурою. У дерев’яній пластиці Ростислав Лах на початках виходив з декоративної організації композиційного простору на засадах ритміки, стилізації мотивів традиційного орнаменту Гуцульщини, лапідарності силуетного рисунка тощо (“Гуцульська пара”). Образно-композиційні рішення низки його творів дерев’яної пластики кінця 1960-1970-х років (“Знов кличуть сурми”, “Гуцульська сім’я”, “Скорботна мати”, “Заручена”, “Дівчина”, “Вівця” та ін.) мали дещо спрощений характер з виразним тяжінням до народно-традиційної естетики, але з більш активним прониканням в об’єм як вимір і засіб конструювання художнього образу. Творче мислення ставало самодостатнім і приводило його до значущих формальних відкриттів. Вихідною для цієї пошукової стратегії була платформа зближення досвідів традиційної різьби в дереві та професійної скульптури модернізму, зокрема тих фундаментальних новацій, які привніс у світове мистецтво українець Олександр Архипенко. Якщо перший наповнив Ростислава Лаха глибшими сенсами символічного виразу духовно-моральних засад нації, то досвід звертання до заборонених радянським режимом метафізичних експериментів над формою відкрив перед молодим автором небачені досі можливості пошуків ефективних пластично-образних засобів вислову. Відтак уже від другої половини 1970-х років і до смерті художник працював з особливим внутрішнім піднесенням, уникаючи завчених схем компонування і щоразу виходячи на нові символьні та об’ємно-конструктивні рішення своїх творів.
Найінтенсивніші формальні пошуки Ростислава Лаха припали на період трансформацій політико-адміністративних систем в Україні. Якщо за радянського режиму з доктриною соцреалізму художникові було важко відстоювати духовий та україноцентричний вектор індивідуальної творчості при набутій ним же внутрішній свободі, то від другої половини 1980-х років йому доводилося докласти чимало зусиль для того, щоб зберегти високі естетичні критерії, не піддаючись спокусам постмодерної вседозволеності, легковажності у тематично-змістовій та формальній площинах.
Базові установки Лаха-скульптора виростали з автентичної традиції сакрального мистецтва, через максимальну сконцентрованість духовно-містичного змісту, що мотивує саму форму. Окремі твори кінця 1960-початку 1970-х років (“Заручена”, “Материнська любов”) засвідчили синхронність у культивуванні двох рівнозначних для автора способів роботи в матеріалі дерева через чуттєвість і через конструкцію. Якщо першим Ростислав Лах мав змогу виражати нюанси власної екзистенції, то другим митець будував образ, організовуючи умовний простір за допомогою об’єму, силуету, активної форми, контрасту. Вже у 1970-х роках об’ємно-просторове мислення Лаха синтезувало усі інші його творчі якості (насамперед символьність, метафізичність та імпресійність), що надалі й вирізняло його праці на різних виставкових експозиціях. Провів персональну виставку у Львівській національній галереї мистецтв (1991). 2008 року відбулася посмертна персональна виставка художника у Львові.
Книги про Ростислава Лаха:
- Ростислав Лах. Малярство. Графіка. Скульптура. Львів-Київ, Оранта, 2007.