ІВАН ЛЕВИНСЬКИЙ
1851–1919
Іван Левинський
Архітектор, педагог, підприємець, громадський діяч. Іван Левинський — одна з найцікавіших постатей в історії архітектури і містобудування Львова початку ХХ століття. Народився він 6 липня 1851 pоку у галицькому містечку Долина поблизу Станіслава (сьогодні Івано-Франківськ). Після смерті батька у 1859 році, мати з дітьми переїздить до Стрия. Там Іван Левинський закінчує чотири класи початкової школи. За підтримки старшого брата у нього з’явилась можливість переїхати до Львова і закінчити Львівську реальну школу, де поряд з основними загальноосвітніми дисциплінами давались деякі знання технічно-прикладного характеру.
У 1875 pоці закінчив Львівську Політехніку і незабаром відкрив своє власне архітектурне бюро, фірму будівничих матеріалів і керамічну студію. Від 1901 року — надзвичайний професор будівництва Львівської політехнічної школи, з 1909-о — професор Політехніки. Після захоплення поляками Львова під час українсько-польської війни був звільнений з роботи, зазнавав нападок від шовіністично налаштованих осіб.
Депортований росіянами у 1914 pоці до Києва разом з численними представниками польської інтелігенції. У Києві Іван Левинський заснував агрономічно-технічне товариство “Праця” і збудував католицьку церкву в гуцульському стилі. Після повернення до Львова у 1918 pоці захворів і помер.
Левинський спроектував і збудував численні будівлі Львова у стилі, що поєднував сецесію віденського зразка і мотиви народної архітектури Карпат. Найцікавішими є будівлі Торгово-промислової палати, товариства “Дністер”, Академічного дому та ансамбль вулиці Асника (тепер Богомольця). Він також проектував і будував лікарні і санаторії у Львові, Городенці, Коломиї, Тернополі, Ворохті, Заліщиках і Золочеві.