АДОЛЬФ ЛОЗА
1931–2004
Адольф Лоза
Адольф Лоза народився 14 січня 1931 року в Маріуполі Донецької області. У 1959 році Адольф Іванович закінчив Одеське художнє училище, а через сім років – Харківський художній інститут. Випускник Грєковки, А. Лоза був вихований на принципах південноросійської школи – творах Киріака Костанді, Павла Нілуса, Тита Дворнікова – і став продовжувачем цих чудових традицій.
Майстер пейзажу, художник зі своїм баченням природи, Адольф Лоза був співаком Одеси і її мальовничих околиць. Його пейзажі овіяні приморськими вітрами, пронизані теплим світлом, напоєні сонцем. Рибальські човни і баркаси, вітрила, обривисті берега, курені, морський прибій, берега і дали – все це наповнено відчуттям радості життя.
Як зізнавався сам автор, “стихія води, моря – це те, що живить нас і тримає на цій землі. Море дає велику можливість для польоту фантазії. Для мене навіть маленький заливчик – початок величезного океану, на берегах якого живуть люди. А хороший художник служить красі, а значить – людині…”.
Нащадок кубанських козаків, він почитав працю і не виносив ліні і неробства. Ні в житті, ні тим більше в творчості. Ззовні суворий і небагатослівний, він був дуже тонким і чарівною людиною, володів проникливим розумом і біблійної мудрістю.
На рахунку Адольфа Івановича безліч виставок по всьому світу. Його роботами захоплювалися в Канаді, США, Італії, Угорщини, Японії, Польщі, інших країнах. Не кажучи вже про Україну, де творчість Лози багато в чому визначало рівень національної культури. Творчість майстра було по заслугах оцінений: художник був удостоєний звання народного.
В останні роки життя Адольф Лоза часто звертався до міфологічної і біблійної тематики. У Лози розуміння міфу пройшло довгу і складну еволюцію. Це була дистанція “зворотньої” ходи — від соцреалістичного міфу до міфів біблійно-євангелійного і овіяного легендою античного… Йдеться не про звичну інтерпретацію міфу засобами малярської техніки, а про таке його тлумачення, де реальне переплітається з нереальним, а серйозне дозоване нюансами авторської іронії, яка дозволяє ставитися до міфу як до живої динамічної тканини, дошукатись у його глибинах повчальних для кожного етичних уроків. На пошуки такого тлумачення пішли десятиліття.
Художник також володів даром прозаїка. Про це свідчать його записки і щоденники, яким він довіряв свої найпотаємніші думки. Друзі та близькі зібрали його рукописи і видали книгу “Записки художника”.
Адольф Іванович Лоза пішов з життя 4 січня 2004 року в віці 73-х років, залишивши після себе сотні полотен. Традиції майстра продовжує сьогодні його дочка – художник Наталя Лоза.