ТИМОФІЙ ЛЯЩУК
1930

Тимофій Лящук
Працював в галузі політичного та рекламного плаката, станкової графіки, а також акварельного та монументального живопису. Писав статті з питань плакатного мистецтва.
Тимофій Лящук народився 24 березня 1930 року в с. Оболонь Полтавської області. З липня по грудень 1941 року працював в колгоспі ім. Крупської с. Капустін Яр Сталінградської обл. З 1942 по весну 1944 поєднував працю на лісозаводі на станції Усть-Тальменка Алтайського краю з навчанням у школі. 1946 року вступив до Київської середньої художньої школи ім. Т. Г. Шевченка, де вчився у Є. Волобуєва та О. Яблонської.
З 1951 року навчався у Київському Державному художньому інституті, який закінчив у 1957 році по майстерні В. І. Касіяна. У 1958 році прийнятий до Спілки художників УРСР. З 1959 по 1972 рр. – головний редактор редколегії “Агітплакат СХ УРСР”. З 1964 року викладає в Київському Державному художньому інституті. Керівник майстерні плакатного мистецтва, доцент, виконуючий обов’язки професора). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969).
Рисунок і акварель займають серед всього, що створює Лящук, місце дуже скромне, бо час його майже повністю належить плакату. Художник “мислить плакатом”; плакат для нього природна форма виявлення його роздумів і почуттів, ставлення до людей, до оточуючого світу.
Обравши свій шлях раз і назавжди, Тимофій Лящук з особливою серйозністю працює вже над першим своїм великим твором — дипломною серією плакатів “Слава ВЛКСМ” (1956). Серія ця багато експонувалася на виставках кінця 1950-х — початку 1960-х років, репродукувалася, була відзначена критикою, і в цілому відразу й міцно увійшла в скарбницю українського радянського плаката. Молодий художник шукає образи-типи, котрі могли б стати втіленням епохи, до якої він звертається, і відповідно формує весь свій матеріал. Довгі роки, починаючи кожний свій плакат, він буде вирішувати проблему художнього втілення ідеї, сформульованої з усією можливою політичною гостротою. І щоразу шлях створення образів-уособлень буде для нього найприроднішим, найпривабливішим, найближчим.
Його плакати присвячуються подіям міжнародного життя (“Куба — кубинцям”, 1959; “Привіт героїчному народу Куби”, 1960; “І на оновленій землі”, 1961 та ін.), подіям політичного, господарчого життя рідної країни, комуністичній ідеології, радянському способ/ життя (“В труді пролине одна хвилина…”, 1959; “Слава ленінізму”, 1960; “Я люблю тебя, жизнь!”, 1961; “86—91 млн. тонн сталі буде!”, 1960; “Ми будуємо комунізм — нам жити при комунізмі”, 1961; “Молодь, борись за великий хліб України”, 1961).
Якийсь час Тимофій Лящук, як мало не всі художники його покоління — живописці, графіки, скульптори — з натхненням “цитує” твори народного мистецтва в своїх плакатах (килим у плакаті “В труді здобуто нагороду”, рушник в аркуші “Слався, свято урожаю”). Він освоює мотиви народної орнаментики і графіки 1920-х років, не репродукуючи їх прийоми, а застосовуючи їх в рішенні своїх власних завдань, втілюючи свої теми. Він навчається “мислити орнаментом”, як народні майстри, вводячи в нього раніш небувалі елементи. Силуети заводів, електростанцій, доменних печей входять в орнаментальний лад його аркушів і “тримаються” в них поруч з такими традиційними мотивами народної декоративної творчості, як квіти соняшника і мальви, як колосся жита. Лінія в його плакатах стає співучою, як в народних рисунках, передаючи внутрішню пружність форми.
Емблематичність стає найяскравішою якістю творів Тимофія Лящука кінця 1960-70-х років. Емблеми — в основі плакатів “Як море пшеничне, рясне золотаве, цвіти, Україно, неси свою славу!”, 1967; “Гармати — лише для салютів”, 1970; “Мільярд—Батьківщині”, 1973, та ін.
Художник бачить у творах театрального і кіномистецтва, яким також присвячуються його плакати, насамперед історію людських характерів, втілення драматичних доль. Людина і тут незмінно залишається для нього в центрі уваги. Герой постає поза сюжетними зв’язками, ніби вичленений з драматургії. Так художник засвідчує точне розуміння особливостей жанру: при всій своїй “вторинності” по відношенню до творів драматурга, сценариста, режисера, при всьому зв’язку з ними, видовищний плакат автономний значно в більшій мірі, ніж ілюстрація. Звичайно, смисл кінофільму пов’язується для художника з образом головного героя і втілюється в ньому. Так вирішені плакати до кінофільмів “Король Лір” (1970), “Захар Беркут”, “Шельменко-денщик” (1971), до спектаклю “Кассандра” в театрі імені Івана Франка (1971) та ін.
Лящуку близькі у видовищному плакаті його живий творчий дух, необхідність все нових, неодмінно нових рішень, неможливість штампа і неприпустимість повторень. Все це дуже добре узгоджується з духом мистецтва художника, з незмінно притаманними йому енергією і ентузіазмом.