ВІКТОР МАЛИНКА

Віктор Малинка

Віктор Олександрович Малинка відомий як аква­реліст та ілюстратор дитячої книги. Народився 17 серпня 1935 року в місті Таганрог (Росія) в робітничій сім’ї. З 1948 року навчався в образотворчої студії Будинку піонерів Таганрога у Валентини Яківни Григор’євої. З 1952 по 1957 рік Віктор Малинка навчався на живописному факультеті Ростовського художнього училища імені М. Б. Грекова. З 1961 по 1967 роки навчався на графічному факультеті Київського державного художнього інституту.

Ще студентом Віктор Малинка почав пра­цювати у видавництві “Молодь”. Після закінчення інституту він по­стійно співпрацює з книжковими видавництвами України. Художник щоразу відкриває для себе світ, який надовго поглинає усі його думки й по­чуття. Це світ дитячої казки. Чи то на­родна, чи авторська казка приваблює митця динамічністю та гостротою сю­жету, багатством декоративних мож­ливостей форми. Приступаючи до ро­боти над дитячою книгою, художник намагається віднайти способи найціліснішого злиття слова й зображен­ня. Характерні для фольклорної опові­ді епітети і метафори втілюються майстром шляхом використання тра­диційних декоративних мотивів, націо­нальних атрибутів, притаманних мис­тецтву та життєвому укладові народу, якому належить казка. Художнім принципом оформлення дитячої книги у Малинки є синтез двох естетичних ідеалів — декоративного та сюжетно-оповідного. Не нехтує він і тим враженням, яке можуть викликати у юного читача колір, орнамент чи ма­люнок оправи або обкладинки книги. Тут автор найчастіше використовує сюжетні композиції, оздоблюючи їх декоративними елементами, які під­креслюють національну приналеж­ність казки.

Відомий художник і своїми акварелями. Легкість, сокови­тість, прозорість, гнучкість акварелі у поєднанні з особистою оцінкою побаче­ного сприяли написанню чималого ря­ду серій робіт, позначених величезним географічним діапазоном: “Північ” (1972, 1973, 1977), “По Удмуртії” (1975), “Башкирія” (1978), “Вологодщина” (1979), “Приуралля” (1981), “Паланга” (1981), “Таймир” (1983). Серійність робіт — спосіб творчого мислення Малинки. Здатний глибоко відчувати красу природи, Віктор Олександрович не задовольняється одиничним вра­женням. Найперше він ставить перед собою завдання, активізуючи своє ставлення до зображуваного, відшуковує шляхи досягнення цільності композиції, причому цільності не просто декоративної, ритмічно-колірної, а емоційної. Тому й суто декоративне вирішення твору його не задоволь­няє— він прагне збагатити його, вдих­нути у нього живе почуття. І досягає цього незалежно від зображуваного моменту: чи то лісова галявина, чи па­норама квітучого лугу, чи сільська околиця. Композиції побудовано так, щоб глядач відчував себе ніби присут­нім у тому чи іншому куточку відтво­рюваної природи, вбираючи чарівли­вість навколишнього життя. Фарби його чисті, мажорні за звучанням. Бі­лий, блакитний, зелений, жовтий — улюблені кольори митця. Ніколи спів­відношення кольорів не спотворені надто вільним ставленням до них. По­будова композиції, колірна гармонія зберігають життєву природність.

Книги про Віктора Малинку:

• Віктор Малинка. Каталог виставки творів. Київ, Спілка художників України, 1988.

Книги з ілюстраціями Віктора Малинки:

• Бляхін П. Червоні бісеняті. Київ, Веселка, 1966.
• Васильківський О. Полиновий вітер. Короткі повісті. Київ, Веселка, 1967.
• Тредичіно. Італійська казка. Київ, Веселка, 1968.
• Паола Утевська. Костикова зелена республіка. Оповідання. Київ, Веселка, 1968.
• Сливи за сміття. Болгарська казка. Київ, Веселка, 1968.
• Іван Сенченко. Сім господинь. Оповідання. Київ, Веселка, 1969.
• Копиленко О. Кундель. Оповідання. Київ, Веселка, 1970.
• Прокопенко І. Хто розбудив ліс. Казки. Київ, Веселка, 1970.
• Серпілін С. Дорога довжиною в три десятиліття. Нарис. Київ, Веселка, 1970.
• Іван Франко. Королик і Ведмідь. Казка. Київ, Веселка, 1970.
• Вільний М. Червоний кінь. Казки та легенди. Київ, Веселка, 1971.
• Казки про хлопчика Бода. Київ, Веселка, 1971.
• Дубов М. Небо з макове зерня. Київ, Веселка, 1971.
• Про моє і наше. Вірші та оповідання. Київ, Веселка, 1972.
• Юрій Збанацький. Ласунка. Оповідання. Київ, Веселка, 1973.
• Списаренко Б. Біла Вінча. Казка. Київ, Веселка, 1973.
• Євген Гуцало. Дениско. Київ, Веселка, 1973.
• Дубовка В. Як синячок до сонця літав. Київ, Веселка, 1974.
• Петров В. Дідусеві молодці. Вірші. Київ, Веселка, 1974.
• Ющенко О. Побувайте на Десні! Вірші. Київ, Веселка, 1974.
• Галі М. Росинка. Вірші. Київ, Веселка, 1975.
• Музичук А. Знамениті дідусі. Вірші. Київ, Веселка, 1975.
• Нійт Е. Іграшкова вода. Київ, Веселка, 1975.
• Чуваські народні казки. Київ, Веселка, 1976.
• Платон Воронько. Облітав журавель. Вірші. Київ, Веселка, 1976.
• Володар вітрів. Київ, Веселка, 1977.
• Іван селянський син і Чудо-Юдо. Київ, Веселка, 1978.
• Гора самоцвітів. Київ, Веселка, 1979.
• Киргизькі народні казки. Київ, Веселка, 1979.
• Туркменські народні казки. Київ, Веселка, 1980.
• Ткач Д. Дорога в Ясне. Повість. Київ, Веселка, 1980.
• Золоті руки. Київ, Веселка, 1981.
• Айога. Нанайська народна казка. Київ, Веселка, 1982.
• The Iron Wolf. Ukrainian Folk Tale. Kyiv, Dnipro Publishers, 1982. 
• Джерельце. Київ, Музична Україна, 1983.
• Якутські народні казки. Київ, Веселка, 1983.
• Неслухняне козеня. Монгольська народна казка. Київ, Веселка, 1984.
• Юман та його друзі. Чуваські народні казки. Київ, Веселка, 1985.
• Maria Romanivska. Fairy Tales. Kyiv, Dnipro Publishers, 1985.
• Десанка Максимович. Таємниця старого гнома. Київ, Веселка, 1985.
• Алтайські народні казки. Збірка казок. Київ, Веселка, 1986.
• Литовські народні казки. Збірка казок. Київ, Веселка, 1988.
• Богатир Нарка. Київ, Веселка, 1989.
• Дідусь-наперсток. Казки. Київ, Веселка, 1991.