МАР`ЯН МАЛОВСЬКИЙ
1926–1993
Мар’ян Маловський
Маловський Мар’ян Мартинович народився 20 травня 1926 року в містечку Тиврові Вінницької області. З 1934 по 1941 рік навчався в Тиврівській школі. Навчання поєднував з сільськогосподарськими роботами в колгоспі. У квітні 1944 року мобілізований та направлений у діючу армію на Перший Білоруський фронт. У складі Другої гвардійської танкової армії з боями пройшов від Варшави до Берліна. В Берлінській операції контужений і у січні 1947 року демобілізований. Нагороджений бойовими медалями. З 1947 по 1952 рік навчався в Одеському державному художньому училищі, де педагогами його були професор М. Мучник та В. Токарєв. З 1953 року навчався в Київському державному художньому інституті, який закінчив у 1959 році (майстерня професора І. Плещинського).
Його дипломною роботою митця були оформлення та ілюстрації до книги О. Довженка “Зачарована Десна” (1959). Уже в цій першій своїй роботі він постає вдумливим, уважним інтерпретатором літературного твору, художником, що прагне найточніше передати поетичний настрій книги, своєрідність характеру її героїв та обставин, у яких вони опиняються.
З 1959 по 1971 рік працював художником відділу етнографії Інституту мистецтвознавства та етнографії АН УРСР. З 1973 року — старший викладач Київського державного інституту культури ім. О. Корнійчука. Автор спогадів про літераторів, з якими спілкувався, та статей про художньо-декоративне оформлення сучасних обрядів і свят. Працював в галузі портрета, станкової та книжкової графіки, акварельного живопису. Обираючи тему для своїх творів, Маловський зупинявся на тих явищах і сюжетах, що близькі йому, які пережив сам, що вразили, запам’ятались, привабили громадянськістю свого звучання. “Я беру їх з життя”…— це творче кредо художника розкриває усталеність і принциповість його погляду на своє покликання, на завдання мистецтва взагалі.
Акварельний живопис М. Маловського позбавлений будь-яких зовнішніх ефектів, він вражає ясністю і прозорістю фарб, багатством технічних прийомів, які підпорядковуються точному й переконливому відтворенню ідейної суті, конкретної теми й образів літературного твору. Таке вільне володіння технікою однаково яскраво виявляється і в сюжетно-тематичних малюнках, і в поетичних пейзажах, до яких залюбки звертається художник. Тривалий час техніка акварельного живопису залишається найулюбленішою для митця в роботі над ілюстраціями до творів української класичної літератури та радянських письменників. Акварелі для оформлення “Поеми про море” (1960) О. Довженка, до повісті Д. Косарика “Добром нагріте серце” (1961), до творів, виконаних за мотивами поезії Т. Г. Шевченка “Минають дні, минають ночі” (1961), до оповідань Лесі Українки “Одинак”, “Приязнь” (1962) та О. Довженка “Перемога” (1963), “Мати”, “На колючому дроті”, “Стій, смерть, зупинись” (1965), “Незабутнє” (1968) привертають увагу технічною досконалістю та виразністю, емоційною наснаженістю.
На творчості М. Маловського відчутно позначилися тривалі відрядження з етнографічними експедиціями. Тісний зв’язок з ученими, поетами, письменниками, композиторами і музикантами, цілеспрямоване збирання і вивчення образотворчого, словесного і музичного фольклору, глибоке розуміння визначальних принципів народного мистецтва розкривають перед художником широкі обрії тематичного й образного розмаїття, спрямовують його інтереси до тем і сюжетів, тісно пов’язаних з життям трудящих міста і села. Виконуючи конкретні наукові завдання експедицій, художник у своїх малюнках і акварелях, що відображають сільську архітектуру, інтер’єри хат, типові зразки одягу, обрядові натюрморти та предмети побуту, ніколи не залишається байдужим фіксатором баченого.
В кінці 1960-х років М. Маловський багато працює і в техніці ліногравюри, зокрема над темами, пов’язаними з життям і творчістю Лесі Українкн, Тараса Шевченка. З 1962 року художник успішно працює над книжковими знаками — екслібрисами, створивши понад 40 сповнених творчої винахідливості, ліризму, народного гумору творів малої графічної форми.